Іллі Рєпіну-180: цікаві факти з життя митця та його зв’язок з Україною

До 180-ї річниці від дня народження видатного митця, «Вечірній Київ» згадує його життєвий шлях та творчість.

Ілля Юхимович Рєпін народився 5 серпня 1844 року в Осинівці поблизу Чугуєва на Харківщині.

Батько хлопця походив зі старовинного козацького роду Ріп, але згодом один пращурів митця вирішив «облагородити» прізвище на російський кшталт — і став Рєпіним.

У малого Іллі рано проявився талант до малювання, коли його двоюрідний брат Трохим Чаплигін приніс фарби в дім хлопчика. Відтоді Ілля вже ніколи не розлучався із пензлем. Пізніше відомий художник згадуватиме:

«Фарб я ще ніколи не бачив і з нетерпінням чекав, коли Трохим буде малювати фарбами. Перша картинка — кавун — раптом на наших очах перетворилася на живу. Але ось було чудо, коли зрізану половину другого кавунчика Трохим розфарбував червоною фарбою жваво і соковито, що нам захотілося навіть їсти кавун; і коли червона фарба висохла, він тонким пензликом зробив по червоній м’якоті подекуди чорні насіння…».

Коли хлопчику виповнилося 11 років, його відправили до чугуївської школи топографів, однак провчившись два роки Ілля зрозумів, що його приваблює живопис, тож він йде підмайстром в іконописну майстерню, де його вчителем стає Іван Бунаков.

Про свого першого наставника митець згадуватиме: «Мій учитель Іван Михайлович був чудовий портретист та дуже талановитий живописець».

У 1863 році Ілля Рєпін вирушив до Санкт-Петербурга, мріючи про навчання в Академії мистецтв. Однак, перша спроба була невдалою, тож молодий митець був змушений підробляти, фарбуючи дахи та екіпажі.

Паралельно юнак вступив до Рисувальної школи Товариства заохочення мистецтв і Артілі художників Івана Крамського. Згодом він успішно складає вступні іспити до Академії мистецтв, де став одним з кращих учнів.

За особливі успіхи у навчанні був нагороджений золотою медаллю, а згодом впродовж 6 років стажувався у Парижі.

У 1876 році Рєпін на рік повернувся в Чугуїв, потім жив переважно у Петербурзі.

З 1893 року — академік, професор Петербурзької Академії (до 1907); член товариства Передвижників (з 1878) і мистецької групи «Світ мистецтва» (з 1890 року).

Творча спадщина митця є величезною. Впродовж 68 років своєї творчості, митець став автором понад 1000 творів. Ілля Рєпін є видатним майстром історичної та жанрової картини, неперевершений портретист, блискучий колорист та автор епічних полотен.

Значне місце у його творчості завжди посідала українська тема. Він часто зображував українських людей, пейзажі та архітектуру у своїх роботах, попри те, що більшу частину свого життя прожив далеко від рідного краю.

Одним з найвідоміших його шедеврів є картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану», над якою Рєпін працював впродовж 11 років. Усього автор створив 4 варіанти цього твору, один з яких зберігається в Санкт-Петербурзі, другий — у Харкові).

Цікаво, що усі персонажі твору змальовані з реальних людей того часу. Чимало хто з них були відомими діячами, зокрема і провідними представниками української інтелігенції.

За свідченням біографів митця, щоб намалювати своїх «запорожців» Ілля Рєпін співпрацював в Україні з найкращим знавцем історії козацтва — Дмитром Яворницьким, з яким його поєднувала багаторічна дружба.

Ще одним близьким другом митця був журналіст Володимир Гіляровський, з яким він тривалий час листувався українською мовою. Навіть написав віршоване привітання «Доброму козакові, щирій душі», знову таки, українською мовою.

Серед інших знакових робіт на українську тематику є «Вечорниці», «Гайдамака», «Чорноморська вольниця», «Гопак», «Солоха і дяк» та інші. Окрім того, Ілля Юхимович ілюстрував твори Миколи Гоголя «Тарас Бульба» і «Сорочинський ярмарок» та книги свого близького друга Дмитра Яворницького «Запоріжжя в залишках старовини та переказах народу» (1887).

Відомо, що у різний час митець створив декілька жіночих портретів в українських костюмах. Жіноча краса та врода справили на художника неабияке враження.

«Тільки українки та парижанки вміють одягатися зі смаком». І ще про українок: «А які на них дукати, намиста!! Головні пов’язки, квіти!! А які обличчя!! А яка мова!! Просто чарівність, чарівність, чарівність!!!».

Також художник допомагав Спілці образотворчих мистецтв імені Василя Верещагіна в Миколаєві, під його керівництвом навчався племінник Тараса Шевченка — Фотій Красицький, а також відомі українські митці: Олександр Мурашко, Микола Пимоненко та інші.

Після встановлення радянської влади, останню чверть життя митець прожив у Фінляндії, у своїй віллі «Пенати» в селищі Куоккала, де написав низку картин та мемуари, а також свою знамениту книгу «Далеке близьке».

До останнього подиху художник лишався справжнім трудоголіком. Ще в досить молодому віці через постійну перевтому його права рука почала німіти, а пізніше зовсім відмовила. Митець був змушений вивчитися писати лівою рукою.

За спогадами близьких, навіть перед смертю Ілля Юхимович водив рукою по повітрю, вважаючи, що працює над своєю останньою роботою.

Життєвий шлях митця завершився 29 вересня 1930 року у віці 86 років.

За останньою волею художника, його мали поховати у рідному Чугуєві. Однак, через панування в Україні більшовицької влади художника поховали у парку в Фінляндії поблизу його будинку і пагорба, який він називав Чугуєвою гіркою.

Твори видатного митця є окрасою багатьох музеїв, зокрема і Київської картинної галереї, де зберігаються 62 роботи митця: 16 твори живопису та 46 графічних. Також, біля музею у 1984 році був встановлений пам’ятник видатному художнику

Нагадаємо, що у 2022 році на честь видатного митця назвали провулок на Татарці

До теми: Володимир Орловський — видатний академік живопису та оспівувач української природи.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»