На фронті загинув працівник Держспецзв’язку, киянин Віталій Полонніков

Віталій Полонніков. Фото: Держспецзв’язку
Віталій Полонніков. Фото: Держспецзв’язку

Віталій з перших днів початку війни ще у 2014 році добровольцем рушив на фронт.

Загинув старший лейтенант, військовослужбовець Держспецзв’язку Віталій Полонніков.

Про це повідомила Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України.

«З перших днів повномасштабного вторгнення Віталій став на захист нашої держави та сумлінно виконував свої військові обов’язки», — зазначили у Держспецзв’язку.

Віталій служив у лавах 112 та 119 окремих бригад територіальної оборони, а також 47 окремої механізованої бригади.

Про загибель Віталій Полоннікова (позивний «Гаврік») повідомили й у КО «Муніципальна охорона».

«Віталій Полонніков запам’ятається всім нам людиною неймовірної позитивної енергії, дійсно шанованим громадським діячем і справжнім українським патріотом», — зазначили у «Муніципальній охороні» та детальніше розповіли біографію загиблого.

Віталій народився 29 листопада 1992 року у місті Києві. Закінчив середню школу. Київський університет культури. Магістр.

Мав гарну і спокійну роботу… Але прямо з Майдану, з перших днів початку війни ще у 2014 році добровольцем рушив на фронт, героїчно воював у складі ДУК «Правий сектор». Дуже швидко з рядового бійця Віталій став командиром одного з підрозділів 5 батальйону ДУК ПС, брав участь у важких боях у Донецьких та Луганських областях у 2014 — 2015 роках.

Віталій Полонніков. Фото: КО «Муніципальна охорона»

Він один з перших в Україні добровольців отримав статус учасника бойових дій. Але заради справедливого ставлення держави до всіх добровольців, розпочав складну громадську діяльність з визначення ролі добровольчих формувань у боротьбі з російською агресією.

Тривалий час Віталій очолював громадську організацію «Рух ветеранів Києва», пізніше став Головою Ради ветеранів Києва. Саме завдяки його наполегливості та можливості доводити до кінця будь яку справу, ветерани бойових дій отримали можливість працевлаштовуватися в комунальні організації столиці, отримувати соціальну та психологічну допомогу, безкоштовно користуватися соціальним таксі, яке було обладнане всім необхідним для потреб осіб з інвалідністю.

З 2019 року Віталій Полонніков працює в Комунальній організації «Муніципальна охорона», у 2021 році призначений начальником Департаменту фізичної та технічної охорони муніципалів. Складна, відповідальна робота, але Віталій продовжував підтримувати побратимів-ветеранів, постійно займався громадською роботою.

За місяць до початку повномаштабного вторгнення Віталій Полонніков як шанований керівник ветеранського руху був долучений до створення координаційного штабу МВС України із взаємодії з добровольчими підрозділами, які на початку війни були оперативно озброєні та стали на захист країни.

Саме завдяки таким патріотам як Віталій Полонніков, окупанти не змогли захопити столицю. За особисту хоробрість, проявлену при обороні Київщини Указом Президента у липні 2022 року він нагороджується орденом «За Мужність».

Після Київщини Віталій Полонніков воював на Херсонщині, далі — Бахмут, Запоріжжя, Серебрянський ліс, Авдіївка. На жаль, смерть завжди неочікувана…

Колектив Муніципальної охорони висловив щирі співчуття рідним та близьким Віталія — дружині Наталії, доньці Дар’ї, матері Світлані Петрівні.

Прощання з Віталієм Полонніковим, начальником Департаменту фізичної та технічної охорони КО «Муніципальна Охорона», військовослужбовцем, громадським діячем і справжнім українським патріотом відбудеться 19 липня на Майдані Незалежності столиці о 10:00.

Обряд відспівування розпочнеться о 13:00 у Свято-Троїцькому храмі за адресою — вул. Митрополита Володимира Сабодана, 2Б. Поховання відбудеться на Вигурівському кладовищі Києва.

Щирі співчуття родині загиблого! Вічна слава захиснику України!

Читайте також:

  • Жив і загинув, як справжній воїн: у столиці попрощались з членом ОУН Миколою Коханівським. Романтик, відданий Україні, який склав за неї голову на передовій — таким залишився у пам’яті українців Микола Коханівський, якого Київ 16 липня провів у останню путь.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»