Британія: Сатурналії, Різдво та «Christmas Cake»

1647 рік, Англія. Одним з перших рішень парламенту Олівера Кромвеля, після перемоги його армії, була заборона святкування Різдва. Священники, які вели проповіді про Різдво, мали високу ймовірність потрапити за ґрати, церковних старост штрафували за прикрашання храмів, за особливим указом всі торговельні лавки були зобов'язані працювати у звичайному режимі, а святкова випічка була забороненою… 

Кромвель, як щирий вірянин-протестант, вважав, що католицька церква занадто далеко завела паству в сторону язичництва. Тобто традиції Різдва не мають християнського коріння, бо у Священному писанні не вказано дату народження Христа, та ця дата була пов'язана із днем зимового сонцестояння. Їх ствердження мали деяке підґрунтя.

25 грудня 274 року римський імператор Луцій Доміцій  Авреліан оголосив бога Сонця головним покровителем імперії та присвятив йому храм на Марсовому полі.  День зимового сонцестояння вважали днем перемоги Сатурна над зимою. Свято мало назву Сатурналії. Римляни з цього приводу наприкінці грудня дарували один одному подарунки, справляли застілля та влаштовували карнавали. 

На початку 4 століття імператор Риму Костянтин, легалізував християнство та наблизив християнську церкву до влади. Початок святкування Різдва припав на період, коли в Римі культ Сонця був особливо популярним.  

Церква була проти поганського свята Сатурна, та забороняла його, але не отримала жодних результатів. Вже ближче до Х  століття церковники здалися та прийняли рішення замінити римські Сатурналіі святом на честь дня народження Христа. Десь від 1100 року Різдво стало головним релігійним святом у зануреній в похмуре середньовіччя Європі. 

Різдво повернулося в Англію у 18 столітті. А святкування, яке ми спостерігаємо й зараз – з листівками, подарунками, різдвяними панчохами  та свічками, набуло сили після 1841 року, коли Принц Альберт, німецький чоловік Королеви Вікторії, вперше встановив різдвяну ялинку у Віндзорському замку. Особливе місце в приготуванні та святкуванні Різдва зайняла й святкова випічка.

Різдвяні кекси  відомі на весь світ своєю унікальністю. Консервативні англійці ставилися до процесу ґрунтовно та без поспіху. Сухофрукти настоювалися мінімум тиждень в алкоголі та спеціях.  

Спочатку до тіста додавали темні та світлі родзинки, апельсинові та лимонні цукати, сушені вишні та горіхи. Пізніше почали додавати курагу, журавлину та інші фрукти. 

Кекси випікали обов’язково при низьких температурах упродовж декількох годин. Після випікання їх витримували мінімум три тижні до свята, а впродовж цього часу кекс декілька разів просочували міцним алкоголем. Чим довше витримка кексу, тим частіше його просочували.

В процесі дозрівання спирт випаровувався, а аромат дубових бочок залишався, додаючи благородності загальному смаку… Традиційно прикрашали такі кекси цукровою глазур’ю або марципаном, пізніше почали використовувати шоколад.