Кулінарна подорож часом. Тринадцяте століття. Італія.

Сієна, Італія, друга половина 13 століття. Дванадцять молодих хлопців з поважних та заможних родин зібралися разом, створили спілку (братство) марнотратів "BrigataSpandereccia", розробили свій устав, залишили сім'ї та повністю віддалися розкоші та розгулу. 

Організація проіснувала приблизно два роки та розпалася, за правилами уставу, як тільки закінчилися гроші. З описання Бенвенуто да Імола, за два роки існування вони витратили на веселощі 216 тисяч флоринів (приблизно 12-15 млн євро). Від їхнього "братства" залишилися кулінарні книги з описом неймовірних, розкішних застіль, банкетів, та рецептів. Саме в цих книгах вперше була згадка про пиріг (або пряник) "Панфорте" в тому вигляді, якому ми знаємо його сьогодні!

З середини 15 сторіччя панфорте вже експортували, він став доступний не лише в Сієні, але й у всьому світі. Він з'явився на святкових столах багатих городян, а звичайні люди могли його купити в монастирських аптеках, як надзвичайно корисні ліки!

В 1599 році дванадцять сієнських виробників панфорте об'єдналися та звернулися до губернатора міста Фердинанда Медичі з проханням закріпити за ними ексклюзивне право випікати панфорте і навчати цьому мистецтву інших. Майже через 100 років був офіційно затверджений класичний рецепт панфорте, що містив 17 інгредієнтів (включаючи вогонь та воду) - за кількістю контрад (районів) в місті Сієна. Так народився "Panforte di Siena"...

Традиційний панфорте круглої форми, 2-3 сантиметри заввишки. В основі сухофрукти, горіхи, спеції, мед та  борошно (чи взагалі без нього). Він досить довго зберігається, в темному сухому місці (до 18 градусів тепла) до 6 місяців, деякі види навіть до року. З часом смак розкривається, стає більш насиченим. Панфорте дегустують за кімнатної температури та нарізають тоненькими «пелюстками», саме так найкраще розкривається смак.

Смак, якому 350 років… Для людини – це багато, для історії кілька кроків…

Історію створюють люди, людина йде, історії залишаються…