Вікторія Бабич-Вепрєва
Провідний менеджер з маркетингу КП «Володимирський ринок»
Сторінка автора у Facebook:

Ринки як національні торгові майданчики: особливості й трансформації часом

До Дня торгівлі говоримо про ринки як національні торговельні майданчики, їхні основні риси й трансформацію в часі. 

Ринок — це перше місце торгового обміну між людьми, що з’явилося в прадавній період історії людства. Протягом тисячоліть ринок не втратив свого значення. Феномен довгого життя базарів криється в їхній соціальній природі та вмінні швидко пристосовуватися до потреб споживачів.

Яскравим прикладом трансформації та довголіття є Володимирський ринок, який розташований у Голосіївському районі Києва. Він існує із 30-х років XIX століття. У цей час ринки в Україні були головним засобом залучення безпосередніх виробників у постійні ринкові відносини. На них передусім реалізовувалися залишки продукції селянських господарств і вироби ремісників. 

Перші згадки в історичних документах визначають Володимирський ринок як оптовий ринок. Назву ринок отримав від церкви, біля якої був розташований. Сусідство церкви та ринку невипадкові. 1763 року ухвалили указ «О сделании всем городам, их строению и улицам специальных планов про каждую губернию особо». Цей документ свідчить про те, що в містах склалася особлива потреба в строгому функціональному розподілі міських площ. 

Володимирський ринок та Володимирська церква,1880 рік

Місце торгових майданчиків у плані міста визначалося залежно від призначення товарообігу та було планувальним правилом: торговий майданчик, який обслуговував особисті потреби містян, розміщувалася в центрі міста та іноді безпосередньо був пов’язаний із Соборною площею; ярмаркові площі розміщувалися на околицях — при вֹ’їзді до міста. 

За таким принципом Володимирський ринок ще протягом п’ятдесяти років залишався оптовим ринком та розташовувався на околиці міста. Усе почало змінюватися в середині століття, коли в Україні почали розвиватися ринкові відносини в промисловості та в сільському господарстві. У цей час основну економічну роль відводили ринкам. 

У 1861 році в містах України діяв 12 141 базар, до того ж щотижня базари відбувались у 34 містах, двічі на тиждень — у 41, тричі на тиждень — у 13 і щодня — у 9 містах. Наприкінці XIX століття загальна сума оборотів базарної торгівлі в Україні перевищувала 80 млн крб. У цей час Київ розвивається як центр економічного та культурного життя Південно-західного краю імперії. За указом київського військового губернатора Дмитра Бібікова починається будівництво Київської фортеці в Печерську. Церкву Святого Володимира та Володимирський ринок перевозять до району Нової Забудови — окраїни Києва. 

У 1880-ті роки район Нова Забудова розростається, збільшується кількість дворів та мешканців, які потребують певних товарів щодня. Протягом 11 довгих років мешканці району намагалися дістати згоду Київської управи щодо зміни статусу Володимирського ринку, а 1 грудня 1888-го ця подія відбулася. Володимирський ринок під впливом потреб покупців перетворився на роздрібний ринок. У такому статусі він існує вже 133 роки. Але на цьому його трансформація не закінчувалася.

Район Нова Забудова у 80-ті роки 19 століття

Наприкінці XIX століття ринок мав змішаний склад: в одній його частині торгували живою худобою, фуражем, гасом, вугіллям, дровами, у другій — продуктами харчування: рундуками з м’ясом і м’ясопродуктами, квашеною капустою та огірками з великих дерев’яних бочок тощо.

У 1890-ті роки на зміну ринкам поступово приходять спеціалізовані крамниці. Кількість постійних торговельних закладів зростає із 33,2 тис. у 1861-му до 87 тис. у 1900-му. Якщо в 1890-х роках щорічний сумарний обіг ярмаркової та базарної торгівлі в Україні становив близько 225 млн крб, то через мережу стаціонарних торговельних закладів збувалося товарів на 1,35 млрд крб (у 5,5 раза більше).

В умовах швидкого розвитку капіталізму на початку XX століття стаціонарна торгівля набрала нових форм. Як і в промисловості, у торгівлі відбувалася концентрація капіталів, поступове витіснення з оптової та роздрібної торгівлі дрібних і середніх торговців. Яскравим прикладом концентрації капіталів у стаціонарну торгівлю стали відділи легендарної Всеросійської промислової виставки 1913 року. 24 відділи представляли досягнення Російської імперії у сферах промисловості, сільського господарства, науки та спорту. Виставка була такою дивовижною подією, що привернула увагу близько мільйона відвідувачів.

Протягом довгих 11 років мешканці намагалися отримати згоду Київської управи щодо Володимирського ринку

У цей період Київ стає впливовим промисловим центром з населенням 250 тис. осіб. Триває архітектурний розвиток міста, зокрема району, де розташований Володимирський ринок. Завдяки зазначеним процесам розвитку столиці Володимирський ринок поступово збільшує обіг продажу та перетворюється на один із центральних роздрібних ринків столиці. 

Економічне значення ринків поступово знижується аж до жовтневого перевороту. Більшовицький переворот та економічний спад в Україні повертає економічну актуальність ринкам. У період голоду, розрухи, громадянської війни ринки є основними місцями продажу товарів першої необхідності. Важливість ринків триває до створення Радянського Союзу, а потім ринки стають нащадками буржуазної системи, з ними ведеться війна. Створення колгоспних ринків як частки радянської системи — це особлива тема, що буде розкрита в наступному матеріалі.