Матеріали Леоніда Фросевича

Андрій Куликов: Журналістам небезпечно ставати четвертою владою

Що думає телеведучий програми «Свобода слова» (ICTV) про столичні виборчі перегони, чи потрібні суспільству глибокі політичні дискусії, якою сьогодні має бути журналістика…  Андрій Куликов неквапом дістає з пакетика дрібку тютюну, насипає на паперову смужку, робить самокрутку. Багатолітня звичка. Каже – шкідлива… Відчиняє вікно, за яким – золотаві осінні барви. І ми перекидаємося кількома реченнями про гриби, музику... І плюшевих ведмедиків, яких в кутку кабінету – з добрий десяток. А на столі у господаря – кілька примірників «Вечірки». Зрозуміло ж – «Вечірній Київ» напросився на розмову до відомого журналіста Андрія Куликова.  – Відшуміли вибори до Київради, місто в очікуванні другого туру – хто стане мером. Як ви вважаєте, наскільки усвідомлено кияни зробили свій вибір? Адже від різної агітації штормило на вулицях.  – Коли від когось чую, що «відбувався масовий підкуп виборців», то кажу: були лише спроби… Тому що, на мою думку, значна частина киян, якщо не більшість, чимало українців у містах і селах відмовилися бути підкупленими і все ж голосували так, як вважають за потрібне. А чи був вибір усвідомленим? Є, напевно, різні ступені усвідомленості, й вибір, який люди зробили на користь Віталія Кличка, більше пов'язаний з тим, що у нас називають кредитом довіри. Бо Кличко за час, що очолює Київ, може, й не встиг зробити аж так багато доброго, щоб його геть усі полюбили, але ще не встиг зробити (і дасть Бог, не зробить) нічого такого поганого, щоб його усі зненавиділи. У нас часто відбувається голосування за ознакою – люблю або ненавиджу. Так от, все ж мені здається, що у нинішнього міського голови цей ресурс не вичерпався (посміхнувся. – Авт.).  Якщо результат Кличка я розглядаю більше як його особистий, то ужинок всіх інших кандидатів – як певний підсумок діяльності їх партій. З одного боку, це добре, що кияни хоча б у деяких випадках намагаються орієнтуватися на партію, якщо вони водночас і досліджують, що ця партія робить. А з іншого, й погано, тому що голосування – тільки за партію, воно «не вмикає» особистий елемент.