У столичній галереї показують дивовижні ілюстрації
Аду Рибачук та Володимира Мельниченка кияни добре знають по їхнім монументальним проєктам – «Стіна Пам’яті» на Байковому кладовищі чи мозаїка фонтанів Київського палацу дітей та юнацтва. Кияни мають змогу побачити ще один аспект їх творчості – дитячі ілюстрації, створені в 1950-80-ті роках.
Митці використовували різноманітні техніки (від аплікації до ліногравюри) та спиралися на виразні кольорові рішення, що досі вражають сучасних ілюстраторів і художників. Кожна книга, з якою вони працювали, має свою історію, у якій лаконічно втілюється протистояння необхідності творчого самовираження й державного контролю мистецької сфери.
У фокусі експозиції – дитяча ілюстрація. Представлені ілюстрації до казки «Про хороброго Іванка та Змія Горинича» (1973), ненецької казки «Людина і собака» (1957), «Зелена лапка» (1961), оповідання Миколи Трублаїні «Крила рожевої чайки» (1983), «Кокорі» Хоакіна Гутьєрреса (1960), книги Акркадія Фідлера «Риби співають в Укаялі» (1961).
Художники утворили мистецький дует за часів навчання на живописному факультеті Київського художнього інституту (1951 – 1957-і роки), хоча були знайомі й раніше. У сфері дитячої ілюстрації почали працювати ще за студентських часів. На формування їхнього творчого стилю суттєво вплинули відвідини Ненецького автономного округу в Росії – Нар'ян-Мару, острову Колгуєв та Карського моря. Саме цей суворий край митці вибрали як місце для творчої практики. А 27-го вересня 1959-го року вони відкрили перший регіональний музей у Нар'ян-Марі, подарувавши свої дипломні роботи місцевим жителям. Володимир пригадує, що їм вдалося потоваришувати з ненцями і стати для них своїми, на відміну він інших білих-чужинців. Культура цього давнього народу надихнула митців.
– Ми готували матеріал про мозаїки і запитали Володимира, як вони прийшли в архітектуру. Тоді він розповів про поїздку, яка його вразила. Про цей край Ада навіть написала документальну книгу «Запахи землі» з елементами автобіографії, – розповіла кураторка проекту Поліна Байцим. – У них все мистецтво дуже пов'язано з цим. Ми вибрали для показу саме дитячу ілюстрацію. Роботи виглядають дуже сучасно й сьогодні.
Заплановані з ілюстраціями книжки часто просто не виходили. Умови замовлення ілюстрацій до книги Хоакіна Гутьєрреса «Кокорі» були дуже жорсткими: за 10 днів Володимир та Ада мали підготувати візуальне оформлення твору. Незважаючи на те, що митці встигли його зробити, книгу не було прийнято до друку. Однією з причин такого рішення була «неправильна форма голови дівчинки», зображеної разом із головним персонажем твору – хлопцем Кокорі (критики порівнювали її з цибулиною).
Назва виставкового проекту пов'язана з роботою митців на острові Колгуєв (Ненецький автономний округ), де Ада з Володимиром створювали малюнки з учнями місцевої школи. Володимир Мельниченко видав книгу, присвячену цьому, – разом із малюнками дітей.
Острів – це метафора осмислення дитинства у мистецькій практиці дуету, що водночас відсилає до ізольованості художників у часи державного цензурування мистецтва (у 1959 році творчість дуету засуджувалась як «формалістська», а митці визначались як «спадкоємці бойчукістів»).
Ілюстрації зберігаються в особистому архіві Володимира Мельничука – тому нагода побачити їх випадає дуже рідко.
Виставковий проєкт Острів
Коли: до 2 вересня.
Де: ЯГалерея, вул. Хорива, 49-б.
Вхід вільний.