У Києві обговорили шляхи повернення останків Ярослава Мудрого та чудотворної ікони
Інститут реформ та розвитку Києва разом із співробітниками заповідника «Софія Київська» стали ініціаторами круглого столу в НАНУ, за яким зібрали фахівців і всіх небайдужих людей, для яких доля зниклих раритетів святої Софії – це не тільки питання престижу і гідності, але і національної безпеки держави.
Як розповіла під час засідання директор заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська, історія зникнення святинь святої Софії почалася з того, що у 2009-2010 роках фахівці заповідника, вивчаючи її пам’ятки і складаючи відповідні документи, дійшли і до саркофага, в якому багато років поспіль зберігались останки Ярослава Мудрого. Враховуючи, що останні дослідження останків великого князя відбувались в далекому 1939 році, науковці заповідника мали наміри використати всі сучасні технології, щоб більш детально вивчити визначну постать Ярослава, яким захоплювалось не одне покоління українців. Але, відкривши саркофаг за допомогою спеціальної техніки (адже він важить 2 тонни), музейники просто оторопіли – останків Ярослава Мудрого там не було.
Взагалі, за радянських часів саркофаг досліджували тричі – перше відкриття відбулося у 1936 році, коли Софія Київська стала музеєм. Вдруге науковці зацікавились останками великого князя у 1939 році. Тоді була складена комісія і безцінний вміст саркофага був вивезений до Ленінграда для подальшого вивчення. Один із кістяків саркофагу тоді був визначений антропологами, як останки Ярослава Мудрого. Інший кістяк індентифікували, як жіночий, що ймовірно належав дружині Ярослава княгині Інгігерді. Потім обидва кістяки були повернуті до Києва у 1940 році, але їх до саркофагу знову не поклали. Було прийняте рішення експонувати раритети в скляній вітрині біля гробниці Ярослава. Втретє саркофаг відкривали у 1964 році, щоб покласти туди останки Ярослава після повернення з Ленінграду і довгий час вважали, що це було зроблено.
Насправді ж, доля київських святинь склалась досить драматично: у 1943 році при відступі німецьких окупантів з Києва кістяк князя Ярослава разом з чудотворною іконою Миколи Мокрого за наполяганням архієпископа Никанора, який мешкав на території Софії Київської, було вивезено до Польщі. Потім вони потрапили до рук іншого священника – архієпископа Палладія, представника Української Православної Церкви, який, у свою чергу вивіз їх до Німеччини, а потім до США,
Нині ж українським науковцям вдалося встановити, що чудотворна ікона Миколи Мокрого знаходиться в церкві Святої Трійці в США (Бруклін, Нью-Йорк). Вона знаходиться у занедбаному стані і потребує реставрації. Є також неофіційні свідчення того, що і останки Ярослава Мудрого також знаходяться в цьому храмі. Але, якщо чудотворну ікону пані Неля бачила в цьому храмі на власні очі, то останків київського князя не бачив ніхто.
– Сьогодні ми маємо стовідсотково реальну інформацію про долю ікони Миколи Мокрого і маємо навіть її фотофіксацію. Важливо враховувати той факт, що реліквії Софії вивозили не окупанти, а представники релігійної громади. Адже вони були свідками того, як більшовики нищили храми і розкрадали українські музеї, тому рятували святині, як могли. Відповідно, ми повинні вибудовувати стосунки з представниками української діаспори так, щоб, не дай боже, не образити їх, – вважає Сергій Кот, керівник Центру досліджень історичної культурної спадщини України.