Отець Іоанн Тронько: Хіба ж можна робити «бізнес-буд» на людських кістках?

«Нас хочуть залякати»

– Отець Іоанн, коли стався напад на храм?

– Близько четвертої години ранку. З боку футбольного поля невідомі особи кинули чотири пляшки із запальною сумішшю: одна — вдарилася в декоративну огорожу, три — у дерев`яну стіну.  На щастя, храм не загорівся завдяки чудесному заступництву Пресвятої Богородиці. Після падіння пляшки загорілися в снігу, де їх і загасив наш черговий. Фасад церкви майже не постраждав. До шостої ранку у нас працювали експерти-криміналісти. Ми вважаємо, що даний інцидент пов'язаний не з конфесійними протистояннями. Швидше за все, недобросовісні забудовники прагнуть відібрати храмову землю.

– Чому Ви так вважаєте?

– Річ у тім, що це вже не перший напад. Торік, напередодні Різдва Христового невідомі особи теж підпалили наш храм. Злочин скоїли вночі (із 4 на 5 січня) у малопомітному місці – на зовнішній стіні вівтарної частини. Внаслідок спалаху обгорів фасад і відчувався сильний запах бензину. На щастя, вогонь усередину приміщення не перекинувся. Двоє молодих людей, які на той момент знаходилися поруч, погасили вогонь ще до приїзду пожежних. Поліцейські зафіксували цей факт, але винних так і не знайшли. У зв’язку з цим постало питання про посилення охорони храму. Представники правоохоронних органів порадили потурбуватися про безпеку. У травні-2016 ми розпочали встановлення декоративної огорожі. Незважаючи на те, що «застовпили» лише близько половини від усієї храмової території, проти нас відразу організовували протести й провокації.

– Хто саме організовував?

– Так звані «активісти», які розклеїли у сусідніх під`їздах сфальсифіковані листівки: мовляв, розпочинається незаконне будівництво нового храму та дзвіниці. Проти нас підбурювали мешканців прилеглих будинків, щоб знести огорожу. Але такі вимоги — абсолютно безпідставні. Про це засвідчили й представники комунального підприємства «Київблагоустрій». Після перемовин із місцевими жителями ми планували встановити дитячу площадку. Але на заваді знову стала жменька осіб. Маніпулюючи суспільною свідомістю, новоспечені «протестанти» на словах буцім-то відстоювали інтереси людей, а на ділі — навіть не проживали у будинках, що знаходяться по сусідству з нашим храмом.

– Чим викликані такі невдоволення?

– Як з`ясувалося пізніше, проблема полягала не в декоративній огорожі, а в намаганні захопити ласий шматок землі, що заходиться неподалік від станції  метро «Дорогожичі». Адже тут можна збудувати житловий комплекс та  отримати великі прибутки за рахунок продажі нових квартир. З достовірних джерел мені відомо: на місці нашого храму прагнуть збудувати багаповерхівку. Даний процес уже знаходиться на стадії проектування. З цією метою запускався і, очевидно, ще запускатиметься чорний піар проти мене та нашого храму. Ми неодноразово бачили підозрілих осіб, які крутилися на нашій території та чинили усілякі капості. Декілька місяців тому на дверях огорожі пошкодили замки. А нещодавно під покровом ночі на вхідних дверях підвального храму на Максима Берлинського, 23/8А (який теж належить нашій парафії) намалювали зловісну пентаграмму. За цими проплаченими провокаціями простежуються певні спроби — нас хочуть залякати.

Між святинею і монстром

– Що ж це виходить? Якщо місцеві мешканці піддадуться цим провокаціям, то замість храму отримають у «подарунок» багатоповерхового монстра?

– Хочеться вірити, що цього не станеться. Слава Богу, у таких провокаціях місцеві жителі не беруть участі. Проти нас виступають лише певні особи, які лобіюють чужі бізнес-інтереси. Всі ці провокації тривають уже не один рік. Хочу нагадати, що раніше питанням храмового будівництва займався попередній настоятель – отець Владислав Софійчук. При ньому і розпочався збір необхідної документації. За рішенням Київради, у колишньому кінотеатрі Гагаріна спочатку планували збудувати храм-меморіал, присвячений жертвам Бабиного Яру та Сирецького концтабору. Одначе торговці організували свої протести під гаслом: «Залишіть нам базар!». Після тих подій довелося збирати дозвільні документи для зведення церкви поруч із пам'ятником жертвам фашистських розстрілів (у 1941-1943 роках). У 2007 році на Благовіщення ми поставили палатку на вулиці Щусєва, 12-А. Служіння проходили, незважаючи на непогоду. Молилися навіть під проливним дощем.

– Як на це реагували місцеві жителі? Виступали проти будівництва храму?

– Навпаки! Завдяки підтримці місцевих жителів нам вдалося зібрати тисячі підписів для будівництва храму. Всі добре розуміли: потрібно було робити вибір між святинею і багатоповерхівкою, яку передбачалося звести, згідно зі столичним генпланом. Уявіть собі: новий житловий комплекс прагнули поставити на тому самому місці, де в роки війни фашисти розстрілювали мирних жителів і військовополонених. Поруч із нами – сумнозвісний Бабин Яр, куди скидали тіла десятків тисяч убитих в’язнів із Сирецького концтабору… Незважаючи на це, де-хто з інвесторів домагався зустрічі зі мною, сподіваючись реалізувати сумнівні проекти. Але я був категорично проти: хіба ж можна робити «бізнес-буд» на людських кістках? Як узагалі йти на таку «угоду» зі своєю совістю? Стерти пам'ять про Бабин Яр і Сирецький концтабір – не лише безсердечно, а й навіть неможливо.

– Як діятимете далі?

– Зважаючи на дозвільну документацію, ми маємо повне право не лише на експлуатацію релігійної споруди, а й на підведення комунікацій, необхідних для нашої життєдіяльності. Насамперед, нам потрібно вирішити проблему з водопостачанням та санвузлом. Адже йдеться про масові богослужіння, заняття зі скаутами та недільну школу. Проводимо традиційні чаювання з вивченням Біблії. Організовуємо зустрічі з психологом для підтримки тих людей, які страждають від алкоголізму і наркоманії. Регулярно служимо молебень для створення сім'ї. Ведемо декілька напрямків соціальної служби: опікуємось психоневрологічним інтернатом у Пущі-Водиці, дитячим відділенням Чорнобильського онкоцентру та Коаліцією захисту прав людей із інтелектуальною недостатністю. Звичайно, нам треба активніше співпрацювати і з місцевими мешканцями. Насамперед, хочеться втілити в життя ідею з дитячою площадкою, яку ми не змогли встановити через провокації з боку певних осіб. Попереду у нас ще багато цікавих планів, реалізація яких залежить від людської підтримки. Тому ми налаштовані на плідну й конструктивну співпрацю з мешканцями Сирця.

Розмову вів Валентин Ковальський