Картини 100-літньої художниці демонструють в Будинку художника

Кожен свій ранок сторічна мисткиня починає з малювання. Її донька, теж художниця, з якою Євдокія Гаврилівна мешкає в одній квартирі на Печерську, неподалік від Ботанічного саду, все своє життя, дає матері чистий лист паперу і фломастер. «Що намалювати?», – запитує пані Євдокія. «Намалюй квіти…», – відповідає донька. Потім на малюнку з дивакуватими «квітами» Наталя обов'язково ставить дату і просить матір підписати свою роботу. Майже наосліп художниця виводить «Є. Болдирєва» і свіжий малюнок поповнює чималий стос акуратно складених маминих робіт.

Звичка трудитись кожного дня залишилась у Євдокії Гаврилівни на все життя. Саме вона і є головним секретом довголіття, вважає пані Наталя.

– Мама весь час намагалась удосконалювати свою роботу, – розповідає вона. – Ми могли побачити у її майстерні картину, схвалити її, а наступного дня побачити, що мама її переробила. Всім людям вона бажала єдиного – трудитись.

Сама ж художниця займалась своєю улюбленою справою – малюванням і трудилась упродовж 70 років! Та час промайнув дуже швидко – про це столітня ювілярка сказала донці, коли 30 січня цього року вона привітала матір із 100-им Днем народження і зізналась, що відчуває себе 50-річною жінкою. І ніяких особливих дієт і заборон – просто здоровий спосіб життя, от і все.

Вродлива і талановита Євдокія, якою захоплювались чоловіки і не тільки замолоду, народилась у далекому 1916 році в Кривому Розі, а потім її сім’я переїхала до Авдєєвки.

– Мій батько був на фронті ще з Фінської війни, пройшов всю Велику Вітчизняну. У 1939 році він уже був членом Союзу художників, – розповідає пані Наталя. – Мама викладала у школі креслення, малювання. До Спілки художників України вступила вже після війни, коли закінчила Художній інститут у 1946 році, в якому вони з моїм батьком і познайомились.

В інституті одним із вчителів молодої художниці і її симпатиків був знаменитий Федір Кричевський. Значно старший її за віком, він навіть хотів відчислити студентку із інституту, яка не розділяла його почуттів. Але все закінчилось мирно, без драматичних історій, лише на спогад залишились декілька замальовок знаного художника своєї талановитої учениці. Їх можна побачити на виставці, яка нині триває в Будинку художника, присвяченій 100-річчю Євдокії Болдирєвої, як і роботи самої художниці – майстра пейзажу та натюрморту.

На виставці також представлені творчі роботи членів родини Євдокії Гаврилівни, які складають цілу династію художників – чоловіка Володимира Болдирєва, викладача Художнього інституту (нині Художньої Академії), доньки Наталії Болдирєвої – графіка, її чоловіка Іллї Толкачова –монументаліста і онуки Олени Толкачової. Щодо вибору професії в цій родині, то все відбувалось природнім шляхом, навіть питання так не стояло ким бути, зізнається Наталя Болдирєва. Так само свій життєвий шлях обирала і її донька Олена, теж графік.

Кажуть, художній талант передається у спадок, але чи можна успадкувати любов до життя, до людей, до батьків? Пані Наталя, яка нині доглядає свою матір, як малу дитину, кожного вечора цілує її і промовляє їй: «Я люблю тебе, мамо!». І чує у відповідь: «І я тебе теж…». Можливо, це і є справжній секрет довголіття столітньої художниці.