Сила любові: у Софії Київській відзначили подружжя, які побрались під час війни. ФОТОРЕПОРТАЖ
Історії восьми пар, які попри всі випробування зберегли любов, дають наснагу всім, хто чекає на своїх коханих з фронту і молиться за їх спасіння та Перемогу.
Софія Київська — місце унікальної історії й дивовижної тиші у центрі української столиці. Які б історичні шторми не вирували навколо — тут завжди є можливість відчути, що є головним, а що — скороминущім у житті.
Віра, Надія, Любов та матір їх Софія — християнські святі, шановані в лику мучениць, дають сили й наснагу українцям сьогодні любити, створювати родини й доводити стійкість цілої нації. Саме у Софії Київській зібрали подружжя, з неймовірними історіями зустрічей і єднання.
Фотокор «Вечірнього Києва» спостерігав та знімав родини, які утворились під час війни. Пари прогулювались біля Софіївського собору, якому скоро тисяча літ, у чарівній атмосфері, що панує на території всього заповідника.
Захід, на який запросили подружжя, назвали «Сила любові», він відбувся для підтримки тих, чиє кохання витримало відстані, випробування часом і війною.
Для подружжя Павла та Анастасії Мандриків непросто було навіть потрапити до Софії Київської. Павло зараз пересувається на кріслі колісному, у нього — складний період реабілітації після поранення.
Павло з позивним «Каспер» вчився на військового психолога. А коли почалося широкомасштабне вторгнення — підписав контракт із ЗСУ. Пара познайомилась, коли обом було по 15 років. Павло й Анастасія вже 12 років разом.
«Піти на війну і залишити сім’ю було найскладнішим рішенням у житті», — зізнався Павло Мандрик.
Дружина їздила до нього на передову, виривалась буквально на один день.
Сьогодні саме Анастасія — найбільша підтримка Павла. Вона допомагає йому на складному шляху реабілітації. Пара мріє про велике українське весілля, яке зіграє після Перемоги.
Відзнаку «За вірність та кохання» подружжю Мандриків вручала Галина Алмазова, бойовий водій-парамедик, старша лейтенантка ЗСУ, Віцепрезидентка Першого Добровольчого Мобільного Шпиталю імені Миколи Пирогова.
Євген та Валентина Коваленки прийшли до Софії Київської з маленьким Назарієм.
Долі обох тісно пов’язані із ЗСУ вже десятки років. А навесні 2022-го року вони зустрілися у головному госпіталі ЗСУ.
Євген лікувався після боїв на сході України, а Валентина — з мобільного шпиталю. вона стала лікарем Євгена. 13 лютого 2023 року, він зробив пропозицію Валентині. А вже в грудні вони одружилися.
Невдовзі у них народився маленький Назарій. Щомісяця саме 13 числа Євген дарує своїй коханій Валентині по 101 троянді, як символ їх кохання, яке вони дбайливо бережуть в нелегкі воєнні часи, та 101 троянду 26 числа щомісяця, як вдячність за народження сина, про якого він так мріяв усе своє життя.
Відзнаку подружжю «За вірність та кохання» парі Коваленків вручала Інна Черненко, психологиня, кандидатка медичних наук, підполковниця медичної служби ЗСУ.
Під час зустрічі військові дізнались від пані Інни про методики відновлення,
Дмитро та Тетяна Котови до 2014-го року займались мирними справами.
Дмитро працював в будівельній галузі, а Тетяна — була в бухгалтерській справі. Вони разом вже 20 років.
Їх сім’я пережила за 10 років війни великі випробування. Дмитро був сапером і зазнав поранень на Світлодарській дузі. В результаті — пережив ампутацію обох ніг.
Але він бере участь у багатьох змаганнях ветеранів Навіть виходив на дистанцію марафону морської піхоти США. Дмитро Котов має срібну нагороду з Ігор Нескорених.
А ще у його спортивному доробку — підйом на протезах на найвищу вершину України.
Увесь цей час коханого підтримувала Тетяна. Вона була біля нього у госпіталі у Харкові, увесь час знаходилась поруч. Допомагала під час реабілітації. Потім стала волонтером і тепер допомагає іншим пораненим бійцям.
Тетяна та Дмитро разом роблять все можливе, щоб наша країна була вільною.
Подружжю вручала відзнаку «За вірність та кохання» Діана Маринич, начальниця відділу культури Печерської райдержадміністрації.
До слова, відзнаки для подружніх пар, створив та виготовив Олександр Сопов, очільник ВТО «Орден».
А безстрашну пару Наталю та Валентина Гостевих, у Софії Київській усі вітали особливо. Вони познайомились у 2014-ому на блокпосту під Слов’янськом.
Разом пішли у добробат ОУН, а потім 24-го лютого 2022 року разом пішли в одну з Київських бригад ТРО. Одружились за наказом командира військової частини.
А під час контрнаступу в Запорізькій області Валентин отримав важке поранення та був звільнений зі служби, а Наталя ще шість місяців проходила службу без нього. Коханий чекав на неї вдома. Тепер чоловік та жінка проходять реабілітацію.
Ольга Богомолець, докторка медичних наук, професорка Української Військово — медичної академії, під час вручення відзнаки Гостевим, розповіла, що у родини є заповітна мрія. Всі присутні побажали, щоб вона здійснилась.
Місця, де відбувалось перше знайомство пар, які отримали відзнаки «За кохання та вірність» — увійдуть в історію визвольної російсько-української війни, як ті, де йшли криваві бої., але для кохання всі часи — найкращі й ніяких перепон не існує.
Так сталось і в Артема Тригубенка та Вікторії Савченко. Вони познайомились у травні 2015-го на Донеччині. Та невдовзі Вікторію відправили в піхотний батальйон під Піски, а Артему так сподобалась дівчина, що через тиждень вже поїхав за нею.
Під час служби не одружувались, бо служили в одному підрозділі, а після закінчення контракту, рівно за 4 роки, того ж 13 травня, зіграли весілля.
Сьогодні вони жартують, що одружились, аби «закріпити право власності».
«Просто було відчуття. що це — моя людина», — поділилась Вікторія.
У грудні 2022 року Артем отримав поранення під Соледаром. Довга реабілітація та відновлення. Через 9 місяців, після 13 операцій та реабілітації, Артем повернувся на фронт, бо там Вікторія продовжувала служити.
Тож чинним військовослужбовцям відзнаку «За вірність та кохання» вручила Оксана Тихоненко, керуюча партнерка мережі «Євразія».
«Я зустрів свою кохану на війні», — каже Олександр «Подвох» Хаустов, який одружився з Ганною «Тіффані» Селедковою.
А ще два роки тому, до 24 лютого 2022-го чоловік займався вантажними перевезеннями та підводним полюванням. А Анна шила екопродукцію. Наразі ж Олександр — військовослужбовець, а його дружина — парамедикиня.
Їх історія знайомства почалась на позиції. Аня прийшла до Олександра на екскурсію й одразу йому сподобалася. Олександр, був вражений, наскільки Аня безстрашна і сильна жінка.
Згодом він постійно приходив до медичного намету за різними вигаданими приводами, аби частіше бачитись з Анею. Під час обстрілу освідчився. І відтоді пара разом. Вже виховують маленького синочка. До семи місяців вагітності Анна перебувала на службі.
Анна у Софії Київській отримала відзнаку від Зої Шарикової, заслуженої журналістки України, секретарки НСЖУ. Військова була з маленьким синочком, а її чоловік нині на фронті.
Так само з маленьким сином прийшли на захід «Сила любові» і Іван з Марією. Вони разом з 2021-го року. І війна не стала на заваді їхньому бажанню бути разом.
Їм довелось поборотись за своє кохання, Марію переводили до іншої частини, але Іван зробив все, щоб бути з коханою.
Зараз Іван та Марія поєднуть службу у війську та виховання маленького сина.
Назрівняна Галина Алмазова вручала відзнаку «За вірність та кохання» молодій родині.
Неймовірна історія кохання Олега та Жанни Тислюк вразила навіть тих, хто на війні вже не перший рік.
Він за фахом лікар-невропатолог та військовослужбовець з багаторічним стажем, захисник Маріуполя, зокрема Азовсталі, а вона — волонтерка зі стажем.
Жанна, розповіла, що було дуже важко коли чоловік звільняв Ірпінь, Бучу, Гостомель та Мощун, а потім, без попередження полетів у Маріуполь. Там Олег опинився на Азовсталі та з побратимами вийшов у полон.
Що допомогло триматися і боротися у полоні? Олег каже — віра в Бога та молитва. Військовий мав при собі «Новий завіт», який двічі забирали окупанти у полоні, але повернули.
З ним він повернувся додому.
Жанна розповіла, що чоловік після полону повернувся майже сліпий (одне око бачило 10%), він також схуд на 45 кг, втратив 18 зубів…
Але любов та підтримка близьких зробила своє. Олег якийсь час лікувався, а нині знову в строю.
До слова, пара обвінчалась у шпиталі. Жанна навчилась збирати дрони й допомагає військовим. Разом подружжя Тислюків робить все можливе, щоб наближати разом Перемогу України.
«Любов ніколи не минає. Хоч існують пророцтва, та припиняться; хоч є мови, та замовкнуть; хоч є знання, та зникне», — ці слова зі Святого письма підтверджують історії наших сучасників. Для кохання немає перепон.
За словами ініціаторки заходу Тетяни Забавської, очільниці ГО «Оберіг людства», вшанували тих, кому попри воєнне лихоліття, важкі поранення, випробовування розлукою та інші нинішні виклики вдається зберігати своє кохання, створювати родини та дивитися разом у спільне майбутнє.
Заходу «Сила любові» допомогли відбутись Галина Алмазова, волонтерка, бойовий водій-парамедик, старша лейтенантка ЗСУ, віцепрезидентка Першого Добровольчого Мобільного Шпиталю імені Миколи Пирогова, народна героїня України та Оксана Тихоненко, громадська діячка, волонтерка, керуюча партнерка мережі «Євразія», а також ГО «Федерація жінок за мир у всьому світі» на чолі з Тетяною Коцебою, а також Всеукраїнська ліга українських жінок, яку очолює Марія Петрова (Мацюк).
Організатори вдячні за підтримку засновниці міжнародного конкурсу імені Квітки Цісик, Ірині Персановій.
Українці у всьому світі розповідають про подвиги земляків у російсько-українській визвольній війні.
У цьому значну роль відіграє товариство «Україна — Світ» на чолі з невтомною Аллою Кендзерою.
Приклад тих, хто зберіг свою любов відзначили й організатори заходу, ГО «Оберіг людства» й Асоціація мистецтвознавців, експертів, оцінювачів та реставраторів за підтримки ГО «Кращий художник».
«Вечірній Київ» писав про те, що Віталій Кличко у Київраді нагородив військових, волонтерів та громадських діячів.
Ольга СКОТНІКОВА, Олексій САМСОНОВ, «Вечірній Київ»