Мандрівка на Говерлу за 330 грн (фото)

Мандрівка на Говерлу за 330 грн (фото)

На вихідні особливо хочеться здійснити незвичні речі, які мають запам’ятатися і залишити приємні вражаючі спогади. Для киян щоразу організовують різноманітні виставки, ярмарки, фестивалі. Та не завжди це може заповнити жагу до пригод і наблизити до здійснення одного із пунктів списку 100 обов’язкових речей, які потрібно здійснити у житті.

Вашій увазі пропонується коротка замітка про можливість гідно провести вихідні дні із витрачанням мінімальної суми, що на фоні суцільного здорожчання є цілком доречним.

Жителі Києва, на жаль, не мають змоги щодня споглядати красу гірських вершин і дихати чистим кришталевим повітрям Карпат. На щастя, кожен з нас має можливість доторкнутися до вічнозелених лісів гір, витративши 10-12 годин часу на дорогу.
Ми вирішили провести експеримент і здійснити сходження на відому на всю Європу гору Говерлу, приурочивши подію до початку зими і відмітивши перший сніг.

У суботу з Позняків прямуємо до станції метро Вокзальна, людей багато, вокзал заповнений, всюди хтось кудись поспішає, проводжає, очікує, зустрічає. Заряджаємося думками про майбутню поїздку – купуємо квитки до Яремча (є пару варіантів прибуття – беремо ті, що прибувають на 6.30 ранку). Вартість квитка складає від 320 грн на двох.

Яремче зустрічає передсвітанковою темрявою, одразу помічаємо якими близькими здаються зірки, гори і справді підносять до неба. Закупивши енергетичні батончики, першим же автобусом вирушаємо на Татарів, звідти - до бази Залізняк. По дорозі знаходимо джерело із карпатською водою, заповнюємо заздалегідь взяті із собою порожні фляги, фотографуємо все і себе на фоні довгоочікуваної краси.

Діставшись до бази, потрібно обрати один із двох шляхів сходження – обираємо коротший, але складніший.

Перші 700 метрів маршруту піддаються із зусиллям, потрібно декілька разів робити привал на пару хвилин. Далі вже простіше, частина сходження – просте споглядання оточуючих вершин.

Найцікавіша ділянка виявляється під малою Говерляною:  60 метрів шляху переносить ніби у казку, відчуваєш себе явно не земним створінням, ступаючи на щільно вкриваючий землю ялівець, щедро присипаний снігом, такий собі своєрідний батут із зелені. Туристам, які надають перевагу безпечним сходженням влітку – не зрозуміти.

Проте, на цьому і закінчується легка прогулянка,- покрита льодом мала Говерляна ніяк не пропускає недосвідчених альпіністів, і раз за разом залишає дрібні синьці від численних падінь на тілі дилетантів. Шляху назад немає, ціль вже майже поряд, кожного разу здається, що варто лиш дотягнутися рукою. На шляху до маленької мрії нас, час-від-часу, окутують молочні хмари, забиваючи і без того ускладнене дихання.

Пару годин – і ми на вершині омріяної висоти, заворожені тим, що бачимо. Не віриться, адже така краса можлива лише на добре опрацьованих фото фахівців. Усі пройдені перешкоди здаються давно забутими, важливість і цінність моменту складно передати, коли дивишся на світ інакше, намагаючись вдихнути, ввібрати те, що простирається на кілометри навколо нас. І запах хмари, що покрила нас на вершині – такий солодкий.

Зробивши пару фото (техніка не слухається через низьку температуру), приймаємо рішення йти на базу. Шлях назад виявився значно простішим, хоча, не без своїх нюансів, і довелося проявляти креативність, аби зберегти хоч якусь рівновагу і не скотитися по обледенілій поверхні.

На Залізняк заходимо змучені, але натхненні. Персонал зустрічає нас підбадьорюючими словами і схвальними поглядами. Прийнявши зігріваючий душ і переодягнувшись у спаковані у Києві теплі сухі речі, відпочиваємо ще годину і рушаємо у місто. По дорозі помічаємо декілька форельних господарств, відмічаємось на пункті пропуску і вже готуємося до прогулянки по Яремчі.

Там знаходимо відомий водоспад, безліч ярмарок і, почувши заманливий запах карпатської кухні, - прямуємо до найближчої колиби. Ціни виявляються приємно шокуючими, ще походивши по центру, ми з радістю і з відчуттям виконаного боргу поставленої цілі, - розташовуємось у теплому купе.

Вже у Києві, підрахувавши бюджет, ми зрозуміли, що витратили не більше 750 грн на двох. Враховуючи отримані враження і досвід – сума здається мізерною. Робимо висновок про те, що відпочивати можна по-різному, але екстремальне сходження – гідний пункт у списку життєвих звершень.