На Майдані попрощались з медиком Назаром Лавровським, який загинув на війні. ФОТО та ВІДЕО

У середу, 24 квітня, у Києві попрощались із молодим, 31-річним медиком 112-ої окремої бригади територіальної оборони, Назаром Лавровським.

Від 2022-го року чоловік з медичною освітою добровільно мобілізувався до війська. Назар був фельдшером медичного пункту 244 батальйону.

«Раніше я подавав проєкти наказів для МОЗ. Серед таких — «Раціональна антибіотикотерапія», тобто, як лікарям правильно застосовувати антибіотики. А також проєкт наказу про «Периопераціну антибіотикопрофілактику», тобто, як профілактувати інфекції, коли людина йде на операцію.

Для мене ця робота була надцікавою. Але через ймовірну загрозу повномасштабного вторгнення, 22 лютого я пройшов ВЛК в Печерському ТЦК та СП, де збирався подати документи для вступу до ТрО. Відверто, я ніколи не збирався воювати, але тоді подумав: краще зараз піду та разом з іншими зможу зупинити ворога, аніж потім житиму в окупації», — згадував «Вечірньому Києву» при житті Назар.

Утім, на превеликий жаль, 17 квітня медик загинув на Донеччині. Нашому виданню військові розповіли, що того дня росіяни скинули на один зі шпиталів у Костянтинівці авіабомбу.

«Чи здали місцеві шпиталь — питання залишається відкритим», — відказує один з військових.

Назар та інші люди, які знаходились там, загинули. Один з військових дістає телефон, аби показати журналістці фото будівлі після прильоту. На ньому — суцільні руїни.

З Назаром Лавровським сьогодні прощались у закритій труні. Падав сильний дощ, який, до слова, не зупинив понад сотню людей провести Героя в останній земний шлях.

Військова Юлія Бондаренко раніше служила у 112-й бригаді разом із Назаром. Нашому виданню вона згадує побратима як щиро віддану своїй справі людину. А ще — дуже світлу та добру.

«Коли я вперше побачила Назара у медпункті, то він сидів за ноутбуком і читав якісь матеріали. Власне його часто можна було побачити саме за цим процесом. Він нерідко вивчав щось нове, читав матеріали англійською. Словом, постійно вдосконалювався. З ним завжди було цікаво: неймовірно обізнана людина.

Особисто мене Назар багато чому навчив, зокрема, такмеду. Він проводив для військових тренінги. Багатьох побратимів він врятував… Вічна памʼять йому!» — важко говорить Юлія.

Колега Назара у минулому — Роман Колесник, завідувач відділу антимікробної резистентності та інфекційного контролю Центру громадського здоров’я нашому виданню розповів, що медик був відповідальним та сконцентрованим на медицині.

«Це була людина майбутнього! Він багато чого знав у медицині, це такий собі компʼютер з усіма даними й інформацією. Назар був занурений у свою справу, від того й був професіоналом.

Ми знали, що від 2022-го року він долучився до війська. Пишались ним і були певні, що він підніме на ноги наших бійців. Коли Назар відкривав збори на потрібну техніку чи якісь потреби для армії — ми завжди підтримували. Боляче від того, що його більше з нами немає. Боляче говорити про нього у минулому», — каже Роман.

Під час прощання на Майдані кілька військових просили слово, аби подякувати Назарові за те, що рятував та опікувався захисниками; за те, що підбадьорював побратимів та посестер та за те, що просто був у їхньому житті.

Після прощання в центрі столиці, Героя поховали на Алеї слави, що на Лісовому кладовищі.

Текст, який ми встигли записати з Назаром Лавровським за часи його служби, можна прочитати тут.

Редакція «Вечірнього Києва» приносить щирі співчуття рідним Назара. Вічна памʼять! Герої не вмирають!

Фото та відео у тексті Даші Гришиної

Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»