Ройтбурд, карикатура та одеська нон-конформістка: три виставки на вихідні у столиці

За будь-якої погоди прогулянка столичними музеями та галереями подарує приємні враження. На вихідних радимо завітати на три виставки класиків українського мистецтва та сучасних авторів, які добігають кінця.

«Колекція. Олександр Ройтбурд»

Перша виставка з серії подій, присвячених 10-й річниці галереї Dymchuk Gallery. Сама галерея має одеське коріння, тому вирішала почати саме з робіт Олександра Ройтбурда. Більшу частину життя він присвятив розвитку мистецької інфраструктури в Одесі та загалом в Україні, а останні роки життя він віддав боротьбі за існування Одеського художнього музею, який врешті-решт отримав статус національного.

На виставці представлені живописні роботи з різних серій, які демонструвалися в масштабних і важливих виставкових проєктах, зокрема: «Одеська школа: традиції і актуальність» в Мистецькому Арсеналі та Арт-Донбасі (Донецьк) у 2013 році.

Серед них — картина «Без назви (Дзенський коан)» 1989 року, яка є яскравим відображенням популярності дзен-буддизму з кінця 80-х років на пострадянському просторі. За однією з версій полотно має назву «Дзенський коан».

Коан — коротке оповідання питання або діалог, що зазвичай не має логічної підоснови, часто містить алогізми та парадокси, доступні швидше інтуітивному розумінню. Мета коана — надати певного психологічного імпульсу учню для досягнення просвітлення або розуміння суті вчення.

Олександр Ройтбурд часто надавав «друге життя» класичним сюжетам: давав назви відомих світових полотен своїм роботам або переносив персонажів української культури у контекст європейського живопису. В картині «Пліт Медузи» (2009) він звертається до однойменного полотна Теодора Жеріко 1818-19 року епохи романтизму.

Сюжетом до картини Жеріко стали реальні події: 2 липня 1819 року біля берегів Сенегалу фрегат «Медуза» сів на мілину і капітан наказав зробити великий пліт, оскільки шлюпок на всіх не вистачило. Так 150 членів екіпажу опинилися на плоту 8×15 метрів, де через брак харчів почався масовий канібалізм; за тринадцять днів живих залишилося лише 15 членів команди, яких підібрали в морі. Картина має традиційне тлумачення як символ відчаю і надії.

Олександр Ройтбурд використовував у творчості грайливість, іронію і містифікації. Робота «Промоутер в гостях у девелопера» (2008) відсилає глядача на початок 2000-х років, коли розвиток бізнесу супроводжувався появою нових професій. Художник багато спілкувався з представниками бізнесу, таким чином виникали перші приватні колекції сучасного мистецтва.

Коли: до 21 квітня, графік: ср-нд, 12:00-19:00
Де: Dymchuk Gallery, Ярославська, 21
Вхід вільний

Виставка графіки та живопису «Митці та війна»

На виставці представлені графічні та живописні твори митців однієї родини різних поколінь: В’ячеслава та Володимира Казаневських. У їх творах за останні роки знайшли відображення відлуння війни та переживання воєнного часу.

Іронічні графічні роботи Володимира, знаного майстра карикатури, вже були представлені на персональних виставках у галереях Парижа, Осло, Братислави та інших, отримали нагороди у Франції, Швейцарії та Англії. На виставці представлено близько 50 його робіт.

«Як тільки розпочалася війна, я став політичним карикатуристом, але не міг ні про що інше думати, — поділився Володимир Казаневський. — Щодня писав карикатури. Коли путін сказав про ядерну зброю, намалював першу роботу з червоною кнопкою. В одному залі представлена політична карикатура, тільки про вінйу, в інших залах — роботи інших років.

Коли карикатури виставлялися в Парижі, до мене підійшла місцева жінка і сказала: я знала що у вас війна, але коли подивилися ваші роботи, зрозуміла, що це не просто війна, а це фашисти на вас напали. Тепер буду вам допомагати».

Таких робіт у Володимира вже більше 200. До цього малював проблемну та філософську карикатуру. Зокрема, для журналу «Країна». У цьому жанрі працює вже близько 40 років. Є представником київської школи карикатури.

«Я малюю те, що мене хвилює. Більше часу займає думати, а образ, як поезія, приходить одразу, — зазначив автор. — Трохи вивчаю теорію гумору. Зокрема, ще Фройд писав, як з’являється гумор і смішне. А серед останнього — генеральна теорія вербального гумору Віктора Раскіна і італійця Аттардо. Вона вважається передовою. Якщо у двох концепцій, що непов’язані одна з одною, знаходиться щось подібне, у цьому подібному може виникнути сміх. Спробував застосувати для гуморі без слів, і вона теж працює. У карикатурі це візуальні образи».

Живопис В’ячеслава написаний також під час українсько-російської війни. Завдяки авторському стилю художник намагається передати свої рефлексії на дійсність. У поєднанні декоративних та реалістичних елементів з’являється унікальний художній коктейль. Цей стиль автор шукав останніх вісім років.

«Хотілося показати, як реагують два покоління. Я теж роблю карикатури, але тут показую живопис. Маю академічну освіту, однак класично писати мені не цікаво, — зізнається В’ячеслав Казановський. В експозиції є близько 30 його картин. — Є роботи на тему війни. Наприклад, на одній з картин зображений мій друг Олександр, скульптор, з яким закінчили разом Національну академію мистецтв, який зараз військовий з позивним „Швед“. Ліворуч показую свої відчуття, як він живе під час війни, а праворуч — його домашнє життя, він нещодавно одружився. На ще одній роботі — військовий Максим, з яким познайомилися в укритті. Серед інших робіт є емоційні та з концепцією. Так, в картині „Спостереження“ змалював митця, який споглядає на хаотичне суспільство».

21 квітня о 16:00 В’ячеслав Казаневський проведе кураторську екскурсію виставкою «Митці та Війна».

Коли: до 21 квітня, розклад: середа-неділя з 10:00 до 18:00, каса музею працює до 17:15.
Де: Національний музей Тараса Шевченка, бульвар Тараса Шевченка, 12
Вартість вхідного квитка: 130 грн., для учнів, студентів, пенсіонерів — 60 грн.

Виставка графіки та живопису Люди Ястреб

Люда Ястреб (1945–1980) — яскрава постать знаменитої групи художників нонконформістів Одеси, учасниця міжнародних виставок з 1969 року. Навчалася в Одеському художньому училищі ім. Грекова, яке закінчила у 1964 році. Її перша персональна виставка відкрилася в 1982 році у Одесі.

Картини художниці вирізняє самобутність та особливе внутрішнє світло. Вражає цілісність творів, від якої простежується зв’язок із мистецтвом Раннього Відродження, іконописом, українською вишивкою і народним малярством. Світло в її роботах стає філософією, образним знаком переживань та відчуттів, системою нового порядку, де відсутні кордони між «початком» і «кінцем». Ця метафора особливо виразно прочитується в трактуванні жіночого образу й сюжетів, пов’язаних із ним. Оголене тіло — вічність краси, а колір і світло — матерія, що творить її візуальну вічність у світі й мистецтві.

«Життя, яким ми живемо, наш реальний світ, який дістався нам у спадок, все, що нас оточує — стало причиною того, що художники одними з перших вказали на духовні вічні істини. Треба повернути людей з порожнечі революцій, війни, голоду, руїни», — вважала Люда Ястреб.

Вона була впевнена, що наш час — час, коли сила мистецтва, його справжня сутність, в багатьох випадках — сила сучасного мистецтва спричинила і спричиняє такий могутній тиск на долю суспільства, що актуально й сьогодні.

Виставку організував її чоловік, Віктор Маринюк, який видав й каталог її творів. Експозиція є особливим подарунком для киян, адже твори Люди Ястреб вкрай рідко можна побачити у столиці.

Коли: до 5 травня, розклад: середа-неділя з 10:00 до 18:00, каса музею працює до 17:15.
Де: Національний музей Тараса Шевченка, бульвар Тараса Шевченка, 12
Вартість вхідного квитка: 130 грн., для учнів, студентів, пенсіонерів — 60 грн.

Читайте також:

• «Плетіння сіток»: на бієнале у Венеції відкрився український павільйон. Темою цьогорічної міжнародної виставки сучасного мистецтва в Італії є «Іноземці скрізь».

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»