Митрополит Епіфаній розповів, як надія допомагає долати життєві «шторми»
Люди часто живуть подвійними стандартами: нібито вірять у Бога і одночасно хочуть у всьому догодити собі, покладаються виключно на власні сили чи довіряються іншим і в цьому є найбільша помилка.
Більшість людей чула та пам’ятає вислів про те, що «надія помирає останньою». Людям надія справді життєво необхідна. Якщо вона не житиме в серці — його опанує розчарування, зневіра, відчай.
«Надія окрилює, а безнадія вбиває», — поділився своїми роздумами про силу надії в людському житті Блаженніший Епіфаній.
У такі важкі часи, які переживає сьогодні вся країна, не втратити надію — означає не втратити віру.
Він порівняв наше життя до бурхливого моря, в якому саме надія дає нам сили долати ці «шторми» й плисти далі, щоб у визначений час пристати до спокійної, надійної твердині…
Митрополит Епіфаній поставив питання: «Але чи всяка надія так добре „працює“? Чи надія на самого себе, на інших людей є завжди рятівною? Ні. Навіть більше, така надія є хиткою, оманливою, і саме тому так часто вона не справджується, розбивається, змушує людей розчаровуватись, зневірюватись».
Предстоятель ПЦУ нагадав, що Більшість нещасть у житті є наслідком людського гріха гордині й самолюбства, коли людина воліє більше довіряти собі, аніж Богові.
» Люди часто живуть подвійними стандартами: нібито вірять у Бога і одночасно хочуть у всьому догодити собі, покладаються виключно на власні сили чи довіряються іншим. І в цьому — їх найбільша помилка, бо наріжним каменем має бути надія на Господа», — наголосив Блаженніший.
Але це не означає людську бездіяльність, безвідповідальність і пасивне очікування, поки людині Бог допоможе? Зовсім ні.
«Надія не бездіяльна! Саме слово „надія“ вказує нам „на дію“, на наслідок нашої дії в майбутньому. Християнська надія — це одна з головних чеснот, це є заспокоєння серця в Бозі, це непохитне, спокійне і мирне уповання на майбутнє життя вічне. Надія на Промисел Божий допомагає зносити труднощі, долати страждання, скорботи. А надія на воскресіння долає один із найсильніших людських страхів — страх перед фізичною смертю, полегшує скорботу від утрати рідних», — дав важливе пояснення для наших часів митрополит Епіфаній.
Він зазначив, що надія має своєю основою віру: якою буде віра людини, такою буде і її надія.
На його думку, пізнається правдива надія тільки в скорботі. Несподівані випробування, раптова втрата чи хвороба близької людини відкривають християнину очі — на кого насправді він надіявся, у що вірив.
«Нам усім сьогодні потрібна надія — та справжня, дієва, активна. Надія на Бога і віра в те, що добро завжди перемагає зло (інакше хіба б існував досі цей світ?)», — звертається до кожного українця та українки предстоятель ПЦУ.
В безнадійний стан людей впроваджують лише хибні надії, неміцні опори й неправильні орієнтири. Він застерігає всіх нас — ніколи не піддаватися спокусі відчаю та зневірі.
«Якими б важкими не були наше горе та втрати, ми завжди повинні пам’ятати, що в Богові — наша надія і допомога, що навіть смерть не може стати на заваді піклуванню Божому про людину. Бог ніколи не полишає нас», — запевнив Блаженніший.
Він закликав робити справи милосердя і допомагати ближньому, уповати на Господа і довіряти Йому.
Читайте також за темою:
«Моральне виснаження й занепад духовних сил дуже небезпечні: митрополит Епіфаній про те, як не опускати руки».
Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»