Українці зберігають до 5 мільйонів одиниць трофейної зброї, — Клименко

Українці зберігають автомати, гранати та міни. Фото ілюстративне з відкритих джерел
Українці зберігають автомати, гранати та міни. Фото ілюстративне з відкритих джерел

Кожен хто має на руках таку зброю, має зареєструвати її в органах поліції.

В українців на руках може бути від мільйона до п’яти мільйонів одиниць трофейної зброї. Йдеться не про пістолети, а про автомати, гранати, міни та іншу більш серйозну зброю. Про це міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко заявив в інтерв’ю Національному телемарафону «Єдині новини».

«У держави є кілька функцій не допустити, щоб ця зброя перетнула кордон, тому жодна одиниця зброї цей кордон не переїхала і не пронеслась», — зазначив Клименко.

За його словами, такий результат — це якісна робота прикордонної служби, робота блокпостів — окрема й спільно з ЗСУ в районах бойових дій.

«Ми також акцентуємо на активній профілактичній роботі: виявляємо схрони, проводимо оперативні заходи, які дозволять нам встановити, хто хоче продати цю зброю. Але є ще одна проблема — люди хочуть продавати цю зброю, і це не завжди військові. Ця проблема була після всіх війн, коли звичайна людина намагається прикопати щось. Насправді це проблема для всієї держави, бо це більш смертоносна зброя», — розповів Клименко.

Очільник МВС також повідомив, що Верховна Рада у першому читанні вже прийняла та проголосувала закон про так звану трофейну зброю. Він передбачає, що протягом 90 днів після закінчення режиму воєнного стану, ця зброя має бути здана до органів Нацполіції.

Але зараз під час війни, коли закон набере чинності, кожен хто має на руках таку зброю, має зареєструвати її в органах поліції. Після цього зброю повернуть громадянину до закінчення воєнного стану.

Також Клименко розповів, що ДСНС повністю переглянула протоколи реагування на надзвичайні ситуації. Зміни стосуються кількості рятувальників, а також вимог до інженерної та спеціальної техніки, починаючи від того, які мають бути бронежилети на надзвичайниках.

Олександр ГАЛУХ, «Вечірній Київ»