Київ, що зникає: історія найвідоміших пам’яток столиці із завішаним фасадом

Будинок на Великій Васильківській 50/23 на світлині 1930-х і сьогодні. Фотоколаж: «Вечірній Київ»
Будинок на Великій Васильківській 50/23 на світлині 1930-х і сьогодні. Фотоколаж: «Вечірній Київ»

Свого часу ці унікальні кам’яниці вважалися окрасою старовинного Києва, але вже впродовж декількох десятиліть їхні фасади закриті. Що ж приховано під цим завісами і яка історія цих будівель?

Наприкінці ХІХ — початку XX століття у Києві набувають масового розповсюдження прибуткові житлові будинки, ставши основним типом житла для заможних та середнього класу містян. Впродовж двох хвиль будівельних лихоманок на вулицях нашого міста з’явилося понад 1000 подібних кам’яниць.

На жаль, доля багатьох з них склалося не надто щасливо, коли у радянський час вони були перетворені на комунальне житло, а згодом, вже у другій половині ХХ століття внаслідок капітальних ремонтів були знищені деталі фасадів та старовинні інтер’єри.

Ще менш прихильною виявилася доля деяких архітектурних перлин, які впродовж десятиліть залишаються занедбаними та потребують реставрації.

«Вечірній Київ» прогулявся центральною частиною міста та обрав 10 історичних будівель-пам’яток, фасади яких вже тривалий час завішані та закриті банерами. Тож помилуватися ними поки можна лише на старих фотографіях.

1. БУДИНОК ПИЛИПА ОСКЕРКА

Через дорогу від Золотих Воріт, на розі вулиць Володимирської та Прорізної стоїть завішаний рекламним банером трьохповерховий будинок у стилі неоренесасу.

На думку києвознавців, забудова цієї ділянки розпочалася ще у 1867 році, коли на замовлення купця другої гільдії Євгена Бубнова був зведений двоповерховий будинок у стилі класицизму. Вже наприкінці 1870-х, власник переподає нерухомість своєму колезі — купцеві другої гільдії Пилипові Оскерку.

Новий власник замовляє молодому архітектору Андрієві-Фердинандові Крауссу перебудову будинку. Тоді ж до невеличкого маєтку був прибудований вишуканий неоренесансний будинок з вежею, еркер, прикрашений коринфськими колонами, зі скульптурами та ліпниною. На жаль, скульптура та вежа були втрачені вже у радянський час.

За часів Пилипа Оскерка, у будинку розташовувалося знамените ательє власника з пошиву одягу. Згодом будівля міняла господарів ще декілька разів, до націоналізації 1919 року. Серед відомих власників були виробник піаніно та роялів п.Кернтопф, а також відомий власник цегляних заводів Хаїм Волков.

Счасний вигляд будинку на розі Володимирської та Прорізної. Фото: Тетяна Асадчева

У різний час у приміщеннях також розміщувалися крамниці, аптека, пральня та навіть художній салон.

На думку києвознавців, разом з прибутковим будинком Сироткіна, будівля складає один з найкращих архітектурних ансамблів міста кінця ХІХ-початку ХХ століття на розі вулиць Володимирської та Прорізної.

Адреса: Володимирська 41/27

2. САДИБА ФЕДОРА КОРОБКИ

Ця білосніжна кам’яниця початку ХІХ століття є однією з найцікавіших київських маєтків епохи класицизму та однією з перших будівель, які з’явилися на Подолі після пожежі 1811 року.

Її замовником став Федір Коробка (Коробкін) — цехмейстер київських ювелірів, відомий тогочасний майстер золотих та срібних справ, член Київського магістрату та почесний громадянин міста. Вважається, що він прославився перш за все, як майстер, який на замовлення Києво-Печерської лаври зробив іконостаси для підземних церков у Ближніх печерах.

На замовлення ювеліра, відомий київський зодчий Людвік Станзані розробив проєкт міського палацу в стилі ампір, з елементами неоренесансу. Окрім житлових приміщень, в ньому знаходилася і майстерня самого Федора Коробки і виробництво, і навчальні приміщення.

У 1844 році власник передає в оренду верхній поверх Київській цивільній палаті, а за 8 років він продає її Поштовій конторі.

Наприкінці 1880-х в будівлі відбувся капітальний ремонт. До приходу радянської влади в ній розміщувалися різні установи.

У 1922 році колишню садибу Федора Коробки націоналізували. На першому поверсі будівлі діяли крамниці, а перший та другий поверх певний час займав Подільський віськовий комісаріат.

Сучасний стан будівлі на Сагайдачного. Фото: Тетяна Асадчева

На думку дослідників, ця садиба є яскравим прикладом київських маєтків епохи класицизму та перлина історичної забудови Подолу початку ХІХ століття.

З 2012 року будівля має статус пам’ятки національного значення.

Адреса: Сагайдачного 20/2

3. САДИБА ФРІДРІХА МІХЕЛЬСОНА

Адреса: вулиця Євгена Чикаленка, 35-37

Фасадна будівля садиби Фрідріха Міхельсона на вулиці Чикаленка. Фото: ГО «УТОПІК»

Триповерховий фасадний будинок у стилі французського неоренесансу був збудований за проєктом академіка архітектури Віктора Сичугова. Як стверджують дослідники, первинно ця ділянка була розділена та належала різним власникам, однак згодом їх викупив відомий підприємець, громадський діяч та домовласник Фрідріх Густавович Міхельсон.

Він купував садиби в центральній частині міста, забудовуючи їх згодом великими житловими комплексами. Вважається, що його статки сягали декількох мільйонів рублів та майже дорівнювали тогочасному бюджету міста.

За історичною досвідкою, забудова цієї ділянки звершувалася у декілька етапів.

У 1884 році був зведений фасадний прибутковий будинок №35, у 1888 році — флігель № 35-б. А у 1896 році комплекс завершився будівництвом двох будинків, які повторювали архітектурні форми попередніх споруд, які поєднували елементи ренесансу та бароко.

Над головних входом до будівель зберігся картуш з літерою М — першою буквою прізвища власника, за якою легко можна впізнати і інші київські будівлі Фрідріха Міхельсона.

Фасадний будинок на Чикаленка, 35. Фото: Тетяна Асадчева
Флігель у дворі садиби Ф.Міхельсона, з ініціалами власника. Фото: Тетяна Асадчева

У 1920-х роках майно садиби було націоналізоване, згодом квартири використовувалися як відомче житло, орендувалися профспілками.

На початку 1990-х усі будинки були розселені та передані інвестру для проведення реконструкції, яка з низки причин не була втілена.

У 1946-49 роках всі корпуси садиби були надбудовані четвертим поверхом.

З 2006 року садиба має статус пам’ятки архітектури місцевого значення.

За свідченням краєзнавців, у будівлях збереглося первісне декоративне-художнє вирішення інтер’єрів житлових приміщень: ліпний декор, кам’яні груби, огорожа сходових маршів, рельєфні плафони тощо.

4. ПРИБУТКОВИЙ БУДИНОК ГЕНРІХА КІРХГЕЙМА ТА ВІКТОРА МОЗЕРТА

Прибутковий будинок на Лютеранській, 32. Фото з відкритих джерел

Однією з архітектурних перлин столичних Липок є вишуканий прибутковий будинок з колоною на влиці Лютеранській, збудований за проєктом архітектора Федора Олтаржевського у 1909 році.

Історія цієї будівлі розпочалася ще на початку ХХ століття, коли цю ділянку придбали успішні тогочасні підприємці: власник хлібопекарських і булочних магазинів Генріх Кірхейм і банкір Віктор Мозерт.

У його декорі використані елементи модерну, риси ренесансних та барокових форм. На думку дослідників, ця будівля є однією з найбільш цінних пам’яток ретроспективного напряму в Києві.

«П’ятиповерховий цегляний, односекційний будинок, де перші три поверхи облицьовані гранітними і вапняними плитами, а верхні два поверхи-тиньковані. Композиція фасаду асиметрична. Зміщений ліворуч головний вхід у ризаліті невеликого виступу оформлений аркою. Харакерною деталлю будинку є акцетування входу масивною скороченою колоною коринфського ордеру. Первісно пам’ятка мала конусоподібне завершення даху наж лівим ризалітом і прикрашений скульптурою аттик» — детально описують пам’ятку в зводі пам’яток Києва.

Будинок на Лютеранській, 32-f. Фото з архіву видання «Вечірній Київ»

На момент спорудження фасадний та дворовий прибуткові будинки мали прекрасне технічне очнащення, були обладнані ліфтами, централізованим опаленням, телефонами, водомірами.

Фасадний будинок мав 10 квартир, а у підвалі жив швейцар та один з двірників. Також у дворі були облаштовані овочеві приміщення та винні погреби.

Флігельний будинок мав 8 квартир, також тут мешкали двірники та контора управляючого будинками.

Після другої світової війни, будівля була пошкоджена та частково втратила деякі декоративні елементи, зокрема і саму вежу.

На жаль, на початку 2000-х пам’ятка пережила декілька пожеж і зараз знаходиться у занедбаному стані.

Адреса: вулиця Лютеранська, 32 -а

5. БУДИНОК КУПЧИНІ МАРІЇ ВОЛЬФССОН

Будинок Марії Вольфсон. Фото: Вікіпедія

Свого часу цей розкішний будинок у стилі історизму був збудований у 1884 році на замовлення дружини київського купця першої гільдії Марії Вольфсон за проєктом видатного київського архітектора Володимира Ніколаєва.

Цікавим фактом з історії її будівництва, є те, що у процесі будівництва стару будівлю перебудували, об’єднавши її з новозбудовою частиною у єдиний п’ятиповерховий будинок з двором колодязем.

«Реконструкція є досить рідкісним прикладом у київському міському будівництві межі XIX-XX століть. Вона виконана на високому фаховому рівні з урахуванням стилістики старого будинку. У двох спорудах повторюється навіть малюнок парапету. Оновлений будинок був типовим багатоквартирним прибутковим будинком початку XX століття», — зауважують дослідники ГО «Мапа реновації».

Будинок Марії Вольфсон.Фото: Тетяна Асадчева

До революції на першому поверсі були магазини, перукарня та склади міської станції Південно-Західної залізниці, інші поверхи були житловими з квартирами на 4, 5 і 8 кімнат, у підвальному приміщенні діяла більярдна. За рахівними джерелами, щороку будинок приносив власників 52 420 рублів прибутку.

Після встановлення радянської влади, будинок націоналізували та підпорядкували Політвідділу Управління комунальними будинками. У 1920-х роках у лівому крилі була філія видавництва «Наркомздрав».

У 1960—2007 роках у будинку розміщувався відомий серед киян кондитерський магазин «Українські ласощі».

На жаль, вже багато років ця пам’ятка архітектури місцевого значення знаходиться у вкрай занедбаному стані, пережила декілька пожеж і обвал перекриттів.

Адреса: вулиця Богдана Хмельницького 12-14

6. БУДІВЛЯ ЦЕНТРАЛЬНОГО ГАСТРОНОМУ АБО НОМЕРИ КАНЕ

Центральний гастроном у 1960-ті. Фото з відкритих джерел

Історія будівлі колишнього Центрального гастроному на Хрещатику розпочалася ще в позаминулому столітті, коли двоє купців-французів Огюст Бергоньє та Жан-Батист Кане купили велику садибу в серці Києва, розділивши її між собою. Бергоньє отримав ділянку у верхній частині Фундуклеївської (Богдана Хмельницького), а Кане продовжив діяльність на Хрещатику.

Наступного року Жан-Батист Кане замовляє молодому зодчому Володимиру Ніколаєву розробити проєкт нової будівлі у стилі класицизму, відомої надалі, як будівля Центрального гастроному.

За часів Кане на першому поверсі будівлі розміщувалися торгові приміщення, а на другому та третьому французький підприємець відкрив невеличкий малобюджетний готель, відомий як номери або мебльовані кімнати Кане.

Список відомих особистостей, що у різний час жили у цьому готелі дійсно вражає: Михайло Врубель, Валентин Сєров, Панас Саксаганський, Максим Рильський та Павло Скоропадський.

Окрім «Номерів Кане» на першому поверсі будівлі тривалий час розміщувалося представництво фірми «Зінгер» — всесвітньо відомого американського виробника швейних машинок.

Будівля Центрального гастроному. сучасний вигляд. Фото: Тетяна Асадчева

Будівля дивом пережила руйнування Хрещатика у вересні 1941 року та є важливою складовою частиною історичної забудови вулиці. Окрім того, це єдине збережене приміщення старовинного готелю на Хрещатику.

Після відбудови у 1950-х роках, за новою нумерацією вулиці будівля одержала адресу: вулиця Хрещатик, 40/1. На той час, в ній відкрився знаменитий магазин «Центральний гастроном», який проіснував до середини 2000-х

20 червня 2017 року пам’ятку охопила страшна пожежа, яка пошкодила дах та внтрішні конструкції будинку, перетворивши її на напівруїни.

Адреса: вулиця Хрещатик, 40/1

7. ПРИБУТКОВИЙ БУДИНОК ЦЕЛЕСТИНА ВЕРЛЕ

Будинок Целестина Верле на Хрещатику. Фото з відкритих джерел

Однією з небагатьох збережених пам’яток історичної забудови Хрещатика є триповерхова будівля в стилі історизм, збудована у 1880-х роках.

«Композиція фасаду — симетрично-осьова. Центральну вісь, де розташований прямокутний отвір проїзду у двір, виділено незначним ризалітом і завершено аттиком з лучковим фронтоном і півциркульним вікном. Сандрики над вікнами другого поверху виконано у вигляді поличок, простінки між вікнами третього прикрашають ліплені рослинні гірлянди» — описують цю будівлю дослідники Києва.

Її власником став підприємець швейцарського походження Целестин Верле, який мав власну крамницю з годинниками на протилежному боці Хрещатика. За спогадами, він був визначною особистістю свого часу, мав високу репутацію. Також відомо, що Целестин Верле виконував почесну роль завідуючого годинником університетської обсерваторії.

Його ініціали з літерами «Ц.В.». збереглися в ажурних ґратах балконів центрального ризаліту.

У радянський час перший поверх займали крамниці, а два обладнали під комунальне житло.

Вже за часів незалежності на першому поверсі був магазин оптики.

Будинок Целестина Верле на Хрещатику, сучасний вигляд. Фото: Тетяна Асадчева

У 1999 році фонд «Духовна спадщина» заснував в одній з колишніх комунальних квартир на третьому поверсі одразу 3 музеї: Музей грамплатівок та старовинних музичних інструментів, Музей Хрещатика та Музей народного побуту.

В одному з музеїв зберігалася цінна колекція грамофонів, патефонів, музичних інструментів та платіок з колекції Віри Тимошенко.

Однак у 2014 році музейні установи були виселені, а приватні власники будівлі-пам’ятки ініцювали її перепланування під ресторан.

Адреса: вулиця Хрещатик, 48

8. БУДІВЛІ НА АНДРІЇВСЬКОМУ УЗВОЗІ

Панорама Андріївського узвозу та праворуч будівлі №24-26. Фото з книги Романа Юсима «Київ. Фотоподорож 70-80».

Унікальною пам’яткою нашого міста вважається Андріївський узвіз, де кожна історична будівля є цінною, оскільки відіграє важливу роль у створі єдиного архітектурного ансамблю типової київської міської забудови другої половини ХІХ століття.

Однак деякі з них перебувають у незадовільному стані, а їхні фасади залишаються закритими впродовж багатьох років.

Наприклад, будинок №24, збудований у 1897-1898 роках, ймовірно за проєктом відомого зодчого Миколи Гарденіна і стилі історизму.

«На головному фасаді з боку Андріївського присутній слабовиражений ризаліт (виступ), який на рівні даху завершується фігурним аттиком (декоративна стінка над карнизом) з люкарною (кругле вікно на даху). Віконні прорізи фланковані рустованими лопатками та пілястрами, оздоблені лиштвами та підвіконними вставками. Завершується споруда карнизом з модульонами», — описують цю будівлю пам’яткоохороці.

Ще у 2015 році технічний стан цієї пам’ятки був визнаний незадовільним, а сама вона поступово руйнується. На жаль, схожа ситуація спіткала і сусідню будівлю № 26, яка є старшою на два десятиліття. Свого часу вона був збудований на замовлення титулярного радника Всеволода Тарнавського.

Дві історичні будівлі на Андрівському узвозі із завішаним фасадом. Фото: Тетяна Асадчева
Будинок на Андріївському узвозі №24. Фото: Тетяна Асадчева

Це двоповерхова споруда на високому підвальному поверсі, з декором з жовтої київської цегли. На думку дослідників вона належить до цінної фонової забудови власного охоронного статусу вона не має, однак знаходиться в охоронних зонах Софії Київської та Андріївської церкви.

За свідченням очевидців, споруда почала руйнуватися ще десять років тому, коли фасад споруди щойно був закритий банером. Ситуація погіршувалася взимку, коли по зовнішній стіні фасаду періодично лилася вода.

Декілька років тому, громадським активістам вдалося зупинити дві спроби демонтажу цієї споруди, що здійснювалися з порушеннями та за відсутності пастпорту об’єкта.

Адреса: Андріївський узвіз, 24 та 26

9. БУДИНОК В СТИЛІ РАЦІОНАЛЬНОГО МОДЕРНУ

Будинок на розі Великої Васильківської та Саксаганського у 1970-ті. Фото: Олександр Ранчуков

Про історію цієї оригінальної будівлі на розі вулиць Великої Васильківської і Панаса Саксаганського, на жаль, відомостей збереглося не надто багато.

Пам’ятка була збудована у 1907 році, ім’я архітектора та її першого власника не відомі.

За її описом, це була чотириповерхова цегляна споруда, складної Г-подібної конфігурації.

«Композиція фасадів центрально-осьова, закріплена розкріповками, що підкреслюють парадні входи в будинок. Наріжну частину виділено еркером на рівні другого—третього поверхів. Еркер і розкріповки завершено високими фігурними щипцями, які посилюють значення вертикальних членувань. Мотив горизонталей підкреслено вінцевим карнизом значного виносу та прямокутними у плані балконами другого поверху на масивних кронштейнах з цегляним огородженням, що надають будівлі монументальності», — описують цю будівлю києвознавці.

Будинок на розі Великої Васильківської та Саксаганського. Фото: Тетяна Асадчева

Вона вважається цінним зразком житлової забудови в стилі раціонального модерну.

На жаль, на початку 2000-х у будівлі спалахнула пожежа, внаслідок якої був розбраний дах та четвертий поверх. А сам фасад пам’ятки вже впродовж десятиліть залишається завішеним рекламними банерами.

Адреса: вулиця Велика Васильківська 50/23

10. БУДИНОК ДРУЖИНИ КОЛЕЗЬКОГО РЕЄСТРАТОРА

Будинок на Великій Васильківській 39-б. Фото з архіву Кирила Третяка

Неподалік від попередньої будівлі на вулиці Великій Васильківський є ще одна будівля з закритим фасадом.

Це житловий будинок 1888 року.

Історія цієї будівлі розпочалася у 1870-х, коли цю ділянку придбала за купчою дружина колезького реєстратора О.Вереденко. Вона знесла дерев’яну малоповехову забудову, яка залишилася від попередніх власників та ініціювала нове спорудження цегляного будинку.

Дослідники припускають, що автором проєкту цієї будівлі був Павло Тустановський.

У 1891 році власниця продала ділянку київському купцю 1-ї гільдії Ш. Боришпольському, а за три роки її викупив купець Л. Ільчицький.

У різний час в ній розміщувалися перукарня, бакалійна лавка, магазини одягу та білизни, столярна та годинникова майстерні, пральня.

Рекламний банер на фасаді будинку О.Вереденко. Фото: Тетяна Асадчева

У 1940 році на замовлення об’єднання «Союзмехторг» Народного комісаріату торгівлі СРСР споруду надбудували ще на два поверхи.

На думку дослідника архітектури Кирила Третяка, невибаглива композиція старого фасад, яка скаладалася з цегляного декору, була повторена у дещо спрощеному вигляді.

Сама ж будівля є типовим зразком забудови вулиці Велика Васильківська у стилістиці історизму та цегляного стилю, кінця ХІХ століття.

Адреса: Велика Васильківська, 39-б

***

Нагадаємо про Довгобуди-примари: 10 найбільших незавершених архітектурних проєктів у Києві

До теми: Балкон Грушевського чи готель «Давня Русь»: що відомо про будівлю на розі Володимирської та Софійської.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»