Від церебральної пластики до енергетичного масажу: як у Києві французький реабілітолог допомагає відновлюватися воїнам

Перший візит француза в нашу країну був у квітні 2022-го року, коли Київщину звільнили від окупації. Тоді він допомагав долати психотравми постраждалим, які пережили бомбардування та окупацію у Бучі та Бородянці. Потім були Чернівці, Вінниця, Львів, де працював з різними категоріями людей: дітьми, пенсіонерами, психічнохворими людьми.

І ось вже майже два тижні відомий іноземний лікар Сінке займається реабілітацією у Центрі медико-психологічної реабілітації Інституту медицини праці ім. Ю. І. Кундієва.

Журналістка «Вечірнього Києва» познайомилася з французьким волонтером і на власні очі побачила, як проходять заняття за методиками, які практикує Ерік вже понад 20 років. Точніше — спробувала.

ПЕРЕВІРЕНО НА СОБІ

Ерік зустрічає нас у залі для лікувальної фізкультури Центру, щиро посміхається:

— Добрий день, — з притаманним акцентом звертається до нас іноземець і просить зняти взуття.

Розумію, що мій французький респондент щось замислив. Спілкуємося через перекладачку Соломію, яка повідомляє нам, що інтерв’ю відбудеться тільки після того, як ми візьмемо участь у сеансі психотерапії разом з іншими учасниками. Такі умови Еріка.

Стаємо в коло. Після кількахвилинної руханки Ерік дає м’ячі й починає передавати по колу. Завдання того, хто передає, назвати ім’я людини, у чиїх руках опинився м’яч. З кожним колом швидкість збільшується. Через якийсь час наш іноземний тренер плескає в долоні й це означає, що м’яч треба передавати у протилежну сторону.

Потім ще кілька вправ із м’ячами, передаванням його одне одному в різних положеннях. Вправи на тримання рівноваги.

Далі психотерапевт виймає довгі скакалки, розкручує їх із колегою з Центру, а інші учасники мають перебігати з одного кінця зали в іншу, перестрибувати, вчасно проскочити під скакалкою. Під час виконання таких неважких вправ виникає чимало жартівливих ситуацій, коли м’яч падає, хтось чіпляється за скакалку тощо. Хлопці починають жартувати, сміятися, підказують одне одному, як правильно виконувати ту чи іншу вправу.

І якщо на початку заняття всі були напружені, неговіркі й зовсім без настрою, то наприкінці всі жваво щось обговорювали, посміхалися і виглядали бадьоро.

Не могла повірити своїм очам, що така методика доречна з категорією людей, яка має психотравму або стресовий розлад, але бачила це на власні очі.

«Це ми вам показали лише частину наших занять, — продовжує Ерік, сідаючи поряд зі мною. — Загалом тренування триває півтори години. Вправи на баланс, тілесна медіація, релаксація. Це комплекс, який допомагає покращити психоемоційний стан».

ВІД ПОЖЕЖНИКА ДО ПСИХОТЕРАПЕВТА

Все своє життя 63-річний француз допомагає людям. 10 років він працював пожежником у країні Басків — в гірській місцевості. Але згодом перекваліфікувався на медика.

«Робота пожежника подобалася, але хотілося по максимуму допомагати людям. Тому я вчився і на волонтерських засадах працював медбратом у госпіталі. А далі, вже маючи відповідну освіту, працював з дітьми».

Ерік має медичну освіту та спеціалізовану психотерапевтичну освіту в методі тілесної психотерапії, яка у Франції називається «mediation corporelle» — медіація через тіло.

Тому п’ять років він надавав невідкладну психіатричну допомогу у різних відділеннях лікарні, 20 років працював із дітьми, які страждають на аутизм. 17 років був членом команди медико-психологічної допомоги пожежно-рятувальної служби, яка надавала допомогу не тільки вогнеборцям і рятувальникам, а й постраждалому населенню.

ГУМАНІТАРНІ МІСІЇ В РІЗНИХ КРАЇНАХ

Гуманітарна місія в Україну — це не перший досвід нашого героя. До цього були Перу і Румунія.

«У 2019-ому році я три місяці провів у Перу у доколумбовому місті інків Мачу-Пікчу. Містечко було на висоті понад 2 500 метрів над рівнем моря. Там живуть дуже бідні люди, у них немає фінансів на медицину. Тому як медик я безоплатно працював з дітьми. А коли відбувся крах диктаторства в Румунії, я поїхав як волонтер до цієї країни й працював в інтернаті з дітьми».

«ХОЧУ ДОПОМАГАТИ ЛЮДЯМ, ЯКІ БОРЮТЬСЯ ЗА ДЕМОКРАТІЮ»

Україна стала першою країною, куди поїхав Ерік в час війни. Але історію нашої держави француз вже до цього добре знав.

«Історія України вражаюча. Тому, коли тут почалася війна, я одразу вирішив, що хочу допомагати людям, які борються за демократію. Але пообіцяв синові перед від’їздом, що не поїду на лінію фронту. Тож працював у містах, які вже були звільнені українськими військовими. Перший візит був у Бучу, Бородянку. Мене переповнювали емоції. Українці дуже відважні й водночас милосердні. А ще — дружні й відкриті. Тут я здебільшого працював із дітьми та жінками».

Потім були Чернівці — психіатрична лікарня, куди чотири рази приїздив волонтер. Там він проводив заняття із пацієнтами, серед яких чимало військовослужбовців, дітей переселенців, людей з обмеженими можливостями та похилого віку. Паралельно читав лекції для місцевих фахівців із психології.

Саме там волонтеру і порекомендували столичний реабілітаційний центр, який надає кваліфіковану допомогу військовим після поранень та акубаротравм.

ЯК ФРАНЦУЗЬКОГО ВОЛОНТЕРА ЗІ СВЯТИМ МИКОЛАЄМ СПЛУТАЛИ

Коли Ерік приїхав до Києва, у справах завітав до Центру кінезотерапії, у клініку відновлювального лікування.

«Заходжу з мішком через плече (психотерапевт возить із собою м’ячі та інший інвентар для занять, який використовує у своїх методиках, — ред.), а професор на мене дивиться і питає: «Святий Миколай?» Я не розгубився, дістаю бубон з мішка і відповідаю: «Ні, шаман», — сміється мій співбесідник, переповідаючи кумедну історію.

У Центрі медико-психологічної реабілітації іноземного гостя зустріли тепло. Тут він працює з військовими, навчає лікарів і проживає. А ще, як він сам зазначає, набирається досвіду для себе у тутешніх реабілітологів.

«Ерік їхав до нас на тиждень. Тоді вирішив лишитися на три, — посміхається лікар з фізичної реабілітаційної медицини, невролог Богдан Портной. — Коли ми відвідали його заняття і побачили результат, то захотіли перейняти його досвід. Тілесна медитація, церебральна пластика, корейський енергетичний масаж, глобальне постуральне перепрограмування — і це лише частина практик, з якими знайомить психотерапевт наш заклад».

«Заняття проходять і в залі, і на вулиці, на тренажерах, — приєднується до розмови Олександр Остапенко, лікар-невролог. — Ерік охоче ділиться з нами знаннями й власним досвідом. Передає прості, але водночас ефективні інструменти подолання психічних травм внаслідок війни. А ще вчить нас практикам, як не вигорати, працюючи зі складними пацієнтами».

МРІЮ, ЩОБ ЗАВТРА БУВ ЩЕ ОДИН ДЕНЬ

Медичний персонал, який залюбки у свій вільний час долучається до занять, вирішив зробити відеопрезентацію, щоб у них в Центрі, і в Еріка лишився матеріал, з яким він і надалі працюватиме у своїх гуманітарних місіях. А вони у нашого героя вже заплановані:

«Коли повернуся з України, проведу трохи часу з друзями та рідними. На жовтень у мене запланована поїздка з групою артистів в табір для біженців. У січні 2025-го їду з гуманітарною місією в Палестину. У серпні — знову в Україну. Сподіваюся, вже у переможну. А у жовні — в Африку. Багато ще справ. Багато…», — посміхається волонтер.

Стало цікаво, про що ж мріє така неординарна особистість, як Ерік Сінке.

— Я щодня мрію, щоб завтра був ще один день. А мета моя — передати найбільше знань, які маю.

«Коли приїхав до нас Ерік, ми зрозуміли, що він живе повне життя. Він живе за покликом свого серця», — доповнює Богдан Портной свого колегу.

Керівниця Центру Ірина Сисоєнко вважає, що французький психолог — справжня знахідка для їхнього Центру медико-психологічної реабілітації.

«Ерік — відомий французький волонтер. Він приїхав до нас працювати з бойовою травмою. Першу половину дня він проводить з пацієнтами — нашими військовими. А другу — приділяє тому, щоб навчити медичну команду своїм методикам.

Я дуже ціную, що є люди — професіонали у своїй справі, — які приїздять і так щиро й по-справжньому допомагають, вкладаючи частинку своєї душі, свого професійного досвіду у справу, яку роблять. Ерік захотів проживати поряд з пацієнтами, щоб 24/7 бути разом з медичним персоналом. Тому всі умови ми для нього створили. Він з такою легкістю вибудовує з усіма взаємовідносини. Я захоплююся.

Медики наші підтверджують: те, чому Ерік їх навчив буде важливою складовою програм, з якими вони далі працюватимуть. Тому вважаю, що іноземний колега підвищив кваліфікацію нашого медперсоналу. Хлопці-пацієнти розповідають, що ці прості, на перший погляд, вправи дійсно розвантажують психоемоційний стан. І у нього на заняттях щодня все більше пацієнтів. Все, що йде на користь моїм пацієнтам, для мене, як керівника, дуже важливо», — підсумувала Ірина Сисоєнко.

Також читайте: штучний інтелект та вправи у смартфоні: як у Києві працює Центр медико-психологічної реабілітації військових.

Сніжана БОЖОК, «Вечірній Київ»