Покажемо зрозуміле і доступне глядачеві документальне кіно, — Анна Мачух про Doc Kyiv Fest
Цьогоріч у Києві вперше проводять фестиваль документального глядацького кіно середнього метру Doc Kyiv Fest. Про його особливості говоримо із співзасновницем, гендиректоркою ОМКФ Анною Мачух.
Із 28 по 30 березня у столичному кінотеатрі «Планета Кіно» проходитиме Doc Kyiv Fest — щорічний міжнародний кінофестиваль середньометражного глядацького документального кіно. За три дні глядачам покажуть 24 фільми, більшість з них зняті за останні роки.
Про концепцію фестивалю, відбір стрічок та українську документалістику «Вечірньому Києву» розповіла генеральна директорка Одеського міжнародного кінофестивалю Анна Мачух.
— Розкажіть, яка ідея та концепція цього фестивалю? Чим він вирізняється з поміж інших фестивалів та фестивальних програм документального кіно в Україні?
— Фестиваль демонструє середньометражне кіно (20-70 хв), яке зазвичай фестивалі не беруть. Є дуже мало кінофестивалів із секціями середнього метру. Окремого такого фестивалю, наскільки ми знаємо, в світі не існує. Крім того, ми показуємо глядацьке кіно, це те, яке глядачі дивляться на платформах, або по телебаченню, і знову ж таки, дуже мало кінофестивалів демонструють саме такі фільми.
— Глядацьке документальне кіно — які його особливості у порівнянні з авторським, наприклад. Як визначити, глядацьке кіно чи ні, які критерії?
— Зазвичай воно більш зрозуміле і доступне глядачеві, як я вже сказала, його можна подивитись на платформах, по телебаченню. Артхаусне, або авторське зазвичай складніше за формою подачі.
— Як ви добирали фільми на фестиваль, які були основні вимоги?
— У нас працювала відбіркова комісія. Серед всіх поданих фільмів вони відбирали ті фільмі, які можна віднести саме до глядацьких і в різних тематиках: про наших героїв, про життя звичайних людей, історії з дитинства, розслідування та багато іншого. Кожен знайде для себе цікаву тему!
— На фестивалі покажуть понад 20 фільмів. Які покази ви б виокремили, порадили глядачам, у яких є змога подивитися один чи два фільми?
— Це найскладніше питання. Мені особисто подобаються всі фільми, але мій улюблений це — Фред та Роуз, жанр true crime («Фред та Роуз Вести: Кохання та вбивство» присвячений серійним вбивцям, що зґвалтували, катували і вбили щонайменше дюжину молодих британських дівчат, — Ред.).
— На яку аудиторію розрахований фестиваль?
— На широку, навіть для дітей знайдеться, що подивитись
— Які будуть фестивальні події, окрім кінопоказів?
— Паралельно проходитимуть онлайн події, розраховані на кінопрофесіоналів. Це дискусії, лекції з українськими та міжнародними спікерами на актуальні теми — який контент потрібен платформам та телебаченню, захист авторських прав, маркетинг документального кіно, де знайти фінансування на свій фільм.
— Наразі бачимо розквіт української документалістики. Як би ви окреслили її сьогодні?
— Для того, щоб документалістика розквітала, потрібно, щоб було про що знімати. У нас, на жаль занадто багато подій, які потрібно документувати, наш східний сусід дуже цьому сприяє. Саме тому в нас одна із найкращих документальних індустрій.
— Які запити наразі в української аудиторії щодо документалістики? Що хочуть бачити глядачі, які теми?
— Поки що наші глядачі не сприймають документальне кіно, як глядацький жанр. Саме тому ми й заснували цей кінофестиваль. Наразі йдуть на впізнавані імена та обличчя, але сподіваємось, що все більше глядачів будуть дивитись українське документальне кіно!
Детальніше про фільми та програми фестивалю читайте в огляді «Вечірнього Києва».
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»