«Коли складаєш мозаїку, складаєш і себе»: інтерв’ю з мозаїсткою Тетяною Родькіною

Прогулюючись столицею, можна помітити все більше цікавинок і деталей, які наповнюють місто. Одними з них є роботи студії мозаїки «Цілісно».
Мозаїчне мистецтво виникло ще за античних часів, але зберегло свою популярність і до сьогодні. За час існування відбулося безліч змін та новинок у виготовленні мозаїки, до їхнього розвитку долучилась і засновниця студії мозаїки «Цілісно».
Тетяна Родькіна в інтерв’ю для «Вечірнього Києва» розповіла про власний шлях та особливості мозаїчного мистецтва. Мисткиня має своєрідний підхід до створення мозаїки, використовує нетипові матеріали, зокрема і розбиті предмети побуту, які є цінними для її учнів.

ПОТРАПИЛА НА ГУРТОК МОЗАЇКИ, ВИПАДКОВО ПОМИЛИВШИСЬ ДВЕРИМА
Тетяна з юного віку мріяла стати керамісткою та ліпити з глини. Сповнена мотивації, дівчина записалась на гурток у Київському палаці дітей та юнацтва, але вже на місці випадково сплутала двері. Ця випадковість привела її до мозаїчної студії.
«Спочатку мене зачепила атмосфера в студії, а сенс мозаїки я зрозуміла не одразу. Мене вразило, що сиділа викладачка, разом з нею діти, які сміялися. У них була ніби перерва на чай з печивом. А вже через певний час після початку відвідування гуртка мені почало подобатись створювати мозаїку і виникло бажання займатися цим надалі», — розповіла засновниця студії «Цілісно» Тетяна Родькіна.
На гуртку дівчина та інші учні вивчали класичне виготовлення мозаїки у візантійському стилі та використовували зазвичай плитку. Бо традиційну мозаїку, як правило, роблять зі смальти — міцного та щільного скла з яскравим кольоровим пігментом. Її використовували 1000 років тому і зараз. Але в Україні виробництво призупинили, адже це достатньо дорого та немає великого попиту.
Згодом, вже у студентські роки, Тетяна спробувала себе у вивченні освітньої програми «Експертизи історико-культурних цінностей». Але з часом зрозуміла, що це не те, чим би вона хотіла займатися.

А ось про власну майстерню дівчина почала мріяти ще з 16 років. Шукала бюджетне приміщення, але все ж перші заняття давала для дітей вдома у селі Горенка Київської області та паралельно створювала власні вироби.
З початком повномасштабного вторгнення Тетяна спробувала потрапити до територіальної оборони. Після відмови дівчина вирішила долучитись до боротьби тим, що вона вміє найкраще — мозаїкою.
Відтоді майстриня почала влаштовувати благодійні воркшопи (інтенсивний навчальний захід, спрямований на активну роботу учасника — ред.) з виготовлення мозаїки у своїй першій студії, яку попри фінансові ризики відкрила на Теремках.
«У мене завжди буде план „Б“ на випадок, якщо не вийде. Тому я розглядала різні сфери для себе, навіть доставку, але ризикнула. Згодом під час сильних блекаутів я переїхала в просторішу студію на Воздвиженку, де і працюю зараз», — поділилась досвідом Тетяна.
Всі кошти з благодійних воркшопів майстриня спочатку скерувала на допомогу деокупованим Київській та Чернігівській областям. Зараз на допомогу війську та своїм близьким друзям, які боронять Україну.

«У МОЗАЇЦІ ЗНАХОДЯТЬ СВІЙ СПОКІЙ ТА АБСТРАГУВАННЯ»
Ознайомчий воркшоп у студії «Цілісно» триває три години. Кожен охочий може з нуля зробити власну мозаїку на заздалегідь оголошену тематику та одразу забрати з собою. Також Тетяна консультує своїх учнів і дистанційно, якщо вони хочуть зробити мозаїку вдома.
«Спочатку я думала, що мій дохід буде тільки від індивідуальних замовлень, але люди дуже зацікавлені у виготовлені мозаїки, тому все більше приходять на навчання та воркшопи», — розповіла Тетяна Родькіна.
Також у студії є заняття з виконання будь-якої мозаїки на вибір: форма, матеріал, кольори. Час її виконання необмежений, тобто люди обирають декілька вільних дат і створюють мозаїку поетапно. Це зроблено для того, аби створити виріб попри роботу та інші власні справи.


На своїх воркшопах Тетяна дає повну волю фантазії та творчості своїм учням. Але все ж в процесі виготовлення мозаїки радить як краще, або чого не варто робити взагалі, аби уникнути неприємностей.
Також на воркшопах немає потреби опиратися на розміри та фактуру, адже їх завжди можна змінити кусачками. На думку майстрині, під час вибору матеріалу краще довіряти інтуїції. Адже вона іноді знає краще, ніж сама людина.
Тетяна працює з абсолютно різними матеріалами для виготовлення мозаїки: кераміка, скло, дзеркало, плитки різних видів.
«Всі ці матеріали дуже гарно мерехтять, пускають сонячні зайчики, це трішки нагадує дитинство. Я завжди стараюсь навчатись чомусь новому, працюю зі складними матеріалами, які не розраховані для мозаїки. Але часто мені дорікають, що справжні монументалісти та мозаїсти працюють виключно зі смальтою. Проте своїм прикладом я хочу показати, що можна працювати з будь-чим і зробити з цього «лялечку», — поділилась Тетяна.


У студії «Цілісно» також можна зустріти не тільки класичну мозаїку, як виключно окремий мистецький об’єкт, а й у різних побутових варіаціях: дзеркала, свічники, прикраси.
Особливістю підходу Тетяни до виготовлення мозаїки є символізм. Іноді учні приносять до студії розбитий улюблений посуд, різні предмети побуду, аби дати їм нове життя.
«Для мене мозаїка вирізняється тим, що з розбитих частинок ти складаєш щось цілісне, так я і назвала студію „Цілісно“. Це якісь внутрішні відчуття ніби розбитої долі, яка потім виглядає як єдине ціле», — розповіла майстриня.
«ВУЛИЦЯ — НАЙКРАЩИЙ ПРОСТІР ЗРОЗУМІТИ НАСТРОЇ СУСПІЛЬСТВА»
Прогулюючись столицею все частіше і частіше можна помітити безліч нових деталей, які прикрашають вулиці. Одними з них є роботи студії мозаїки «Цілісно».
Тетяна Родькіна разом зі своїми учнями створили чималу кількість мозаїк, які служать не тільки окрасою, але й виконують благодійну роль.
Першою окрасила вулицю мозаїка мапи України на Андріївському узвозі. Вона з’явилась у квітні 2022 року, після чого виникла ідея розмістити її на вулиці.
Спочатку «Україна» мирно тішила киян та гостей столиці, поки в один день у неї не вкрали Крим.
«В мене тоді було доволі багато роботи і я не мала можливості примонтувати півострів назад. Але згодом знайшлась небайдужа людина яка зробила це. Через твіттер я знайшла цього чоловіка, але він вирішив залишитись анонімним. Єдине, він засоромився того, що вліз у мою роботу, але я вважаю це чудовим прикладом комунікації. Людині не подобається, що Україна висить без Криму, а має бути все як потрібно», — пригадує Тетяна.

Минулого року весна була затяжна, але як тільки потеплішало майстриня запропонувала своїм учням поновити виготовлення вуличних мозаїк.
Ідея була створити не просто мозаїки та почепити їх у Києві, а присвятити благодійним фондам, громадським ініціативам або військовим підрозділам.
Наразі готово близько 16 мозаїк, половина примонтована, інша ж чекає теплішої погоди. Адже аби вдало та безпечно розмістити мозаїку необхідно стабільна температура повітря від п’яти градусів тепла.
Біля кожної благодійної мозаїки розташований QR — код з реквізитами фонду, якому вона присвячена. Тому всі охочі мають можливість помилуватись виробами і водночас підтримати актуальні збори.
Більшість мозаїк можна знайти у центрі столиці, зокрема на Львівській площі, Пейзажній алеї, Андріївському узвозі.
«Мені здається вулиця це найкращий простір зрозуміти які настрої в суспільстві. Це не галерея, не музей, куди ходить окрема категорія суспільства. А на вулиці є всі. Знайшлись ті, кому треба було забрати Крим, а комусь повернути», — розповідає Тетяна.
Однією з масштабних благодійних робіт є «Запакуй небо», присвячена збору на протиповітряну оборону. Вона розташована на Поштовій площі біля входу на фунікулер.


Впродовж трьох тижнів велика команда Тетяни та її учнів виготовляли мозаїку у максимально швидкому темпі, аби встигнути розмістити її до закінчення збору.
Багато хто з вихованців студії «Цілісно» приносили матеріали з дому, а деякі керамічні майстерні надавали свої вироби. Але процес виготовлення виявився швидшим, ніж встановлення. Адже фунікулер це пам’ятка архітектури, тому було необхідне погодження, яке тривало близько п’яти місяців.
Після цього у соціальних мережах виникали питання та дискусії з приводу монтажу мозаїк на вулиці, але тепер Тетяна має чітку відповідь.

Також серед масштабних мозаїк є присвячена любові до Києва, його пейзажами та впізнаваними локаціями. Її можна знайти у книгарні «Місто». Цю роботу Тетяна створила разом зі своєю ученицею і водночас подругою — засновницею книгарні.


Ще одна об’ємна за розмірами мозаїка, яку створила Тетяна з учнями, розміщена у Київській психіатричній лікарні імені Павлова. Ініціаторки масштабного ремонту у військовому відділенні лікарні звернулись до майстрині з пропозицією створити мозаїку в кімнаті колективної психотерапії.


«Мені дуже важливо, аби мозаїка була не тільки красивою, але й монетизувалась у вигляді донатів. І, як на мене, ще важливіше у такий спосіб підтримувати ветеранів, які проходять важкий шлях відновлення після війни. Тому звісно я долучилась до цього проєкту, ремонтні роботи досі тривають і дівчата потребують підтримки», — наголосила Тетяна.
Днями у Державному музеї іграшки продемонстрували незвичну виставку присвячену театру. Детальніше про це читайте у матеріалі «Вечірнього Києва».
Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ»