Архітектурна перлина Татарки: чим відомий будинок, пошкоджений російською ракетою

На думку києвознавців та дослідників нашого міста, споруда, відома під назвою будинок заводу «Укркабель», є однією з найяскравіших та найбільших серед житлової забудови Києва 1930-1940-х років.

Силует цієї монументальної будівлі у стилі радянського неокласицизму (ампіру) вже майже століття домінує на пагорбі над Куренівкою.

Автором цієї архітектурної пам’ятки є відомий київський зодчий Семен Барзилович (1903-1958).

Вважається, що цей будинок був первинно запроєктований так, щоб виглядати максимально величним та видовищним, створюючи невіддільну частину мальовничої панорами місцевості.

«Архітектор вправно врахував і наріжне розташування ділянки забудови, і можливість милуватися чарівними краєвидами, що відкриваються з вікон і балконів. То був час, коли радянська архітектура, щоб звеличувати здобутки соціалістичного будівництва 1930-х. Тривало це і по війні, що нагадує сірий сусідній, теж наріжний з вулицею Овруцькою будинок…”- зауважує видатний києвознавець Дмитро Малаков, у своїй книзі «Лук’янівка, Татарка» з серії «Твій Київ».

Спорудження будівлі розпочалося у 1938 році та тривало до 1940 року. Цікаво, що цей процес зафіксувала відома тогочасна кінострічка «Шуми, містечко», що вийшла на екрани у 1939 році.

Ще однією особливістю цієї будівлі є те, що на відміну від сталінських проєктів першої половини 1930-х, вона збудована з червоної цегли, за що тримала народну назву «Червоний будинок». Згодом, вже у 1950-х його затинькували, пофарбувавши у рожевий колір.

За словами відомого дослідника радянської архітектури, письменника і краєзнавця Семена Широчина, ця будівля проєктувалася лише як частина ансамблю: вздовж вулиці Нагірної планувалося її продовження ще на одну секцію з вежею, але цей проєкт не був реалізований.

Цегляна споруда складається з 3 об’ємів: наріжної восьмиповерхової частини з вежею та двох бічних крил. Обидві секції з боків акцентовані ризалітами з пілястрами.

Перший поверх і пілястри рустовані. Вхідні двері облицьовані теракотовою лиштвою з українським орнаментом. Дверні ніші декоровані майолікою. Площина над вікнами другого і третього, а на ризалітах ще й четвертого поверхів прикрашена вставками з рослинним орнаментом, виконаних у техніці технікою сграфіто.

За проєктом будинок має 51 квартиру: 33 двокімнатних квартир, 10 трикімнатних і 8 квартир у три з половиною кімнати. У радянський час житло в будинку було комунальним. У ньому жили працівники заводу «Укркабель», від чого й походить ще одна назва будинку.

Саме підприємство, що спеціалізувалося на виробництві кабельної продукції, було розташоване неподалік на вулиці Загорівській (Багговутівській).

Завод був заснований ще 1900 році підприємцями іноземного погодження: Генчке, Ойслендером, Політом та Страусом. Вони вирішили об’єднати частину своїх капіталів для утворення підприємства з виготовлення електричних провідників.

Ця ідея виявилася надзвичайно успішною, і вже у 1913 році завод давав продукції на 168 тисяч рублів.

Після встановлення радянської влади, підприємство націоналізували, і відтепер воно мало назву Державний кабельний завод імені М.Л.Красіна.

З 1926 року розпочалася реконструкція кабельного заводу, що прискорилася з початком п’ятирічки. Були вперше розплановані цехи, за кордоном закуплено високопродуктивні верстати, механізовано технологічні процеси. Завод у Києві, який мав спочатку лише місцеве значення, швидко перетворювався на підприємство державного масштабу.

Під час зведення будинку для працівників заводу«Укркабель», на його подвір’ї також облаштували дитячий майданчик, газони з клумбою і садові стежки.

У 2006-2011 роках сквері поблизу нього збудували Свято-Миколаївський храм на Татарці.

У 2015 році порушувалося питання, щодо внесення будинку заводу «Укркабеля» до реєстру пам’яток», проте ця ідея не була реалізована.

Нагадаємо, як виглядають після російської атаки на Київ будинки та храм на Татарці.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»