«Замість допомоги — стаканчики з лого»: колишній військовополонений про недієвість «Червоного Хреста». ВІДЕО

На переконання азовця, Женевські конвенції працюють лише для України, а Міжнародна організація «Червоний Хрест» не виконує своїх функцій, що стосуються українських військовополонених і поранених. Мало того, не вимагає нічого від росіян.

«Міжнародний комітет «Червоного Хреста» отримує виплати з боку російського уряду, тому він і не йде на конфронтацію. Кому війна, а кому бізнес, — обурюється український захисник. — Для «Червоного Хреста» — це просто бізнес.

Але ж їм треба щось публікувати. Росія їм не надає жодної інформації. Щоб не сваритися, вони і не кричать, що росія нас не допускає, росія порушує щось. Публікують те, що Україна порушує конвенції, бо матраци занадто жорсткі. А коли українці кажуть: ви що здуріли? Люди гинуть з голоду там. «Червоний Хрест» відповідає: ми ж не можемо перевірити, а може ви брешете? От матраци жорсткі, а те, що ви кажете: може ви наговорюєте… Це тільки на словах, ми не бачили цього…».

Колишній військовополонений запевняє, що «Червоний Хрест» навіть не намагається зробити бодай щось для українських бранців ані в тюрмах, ані в лікарнях.

«Червоний Хрест» — організація, яка хоче існувати. А робити нічого не хоче. Вона хоче існувати і отримувати далі всі ці соціальні виплати, зарплати. Все, як вона отримує. Зараз працівники «Червоного Хреста» — це не медичні сестри часів Першої Світової, які під обстрілом солдат виносили з поля бою, щоб їх зшити, аби хлопці вижили.

З майже всіх країн, особливо цивілізованих, йдуть мільярдні донати на існування цієї організації. Вона далі все це розділяє, як хоче. Результати: допомогти медикаментами, щоб наших поранених нормально лікували в росії вона не може, навіть і не намагається. Хоча б зафіксувати стан, або перевірити, чи є ця людина в полоні, жива чи ні, — «Червоний Хрест» не може, не робить. Поки я перебував у полоні, зі мною не зв’язався жоден представник «Червоного Хреста»… Їх не було ні в Оленівці, ні в Донецьку. Той мізер медикаментів, що ми отримували у донецькій лікарні, були російського виробництва. То навіщо тоді взагалі існує «Червоний Хрест»?».

Чоловік, який пройшов російський полон важкопораненим, запевняє, що «Червоний Хрест» бачив лише під час наступних обмінів — на стаканчиках з чаєм. І наводить дуже цікаву арифметику.

«Що за ними помічено в останні часи. Якщо йде якийсь обмін військовополоненими, «Червоний Хрест», який не бере участі в цих обмінах, в організації, в подальшому лікуванні, обстеженні… Але він обов’язково вписується на обмін зі стаканчиками з чаєм, де їхній логотип, — констатує Владислав Жайворонок. — Треба порахувати скільки вони за місяць отримують донатів в мільярдах і скільки чашок з чаєм вони зробили українським військовополоненим, які були обміняні.

Так ось, якщо ми все це поділимо: скільки мільйонів доларів коштує одна чашка конкретного результату? Результат існування «Червоного Хреста» — це має бути допомога тим, хто її потребує. А в нас виходить, що зараз сенс існування «Червоного Хреста» — це отримання зарплати його ж працівниками».

Про бездіяльність організації азовець напряму говорив представнику делегації Міжнародного Комітету Червоного Хреста в США та Канаді.

«Я ж був у Штатах, спілкувався з Патріком Гамільтоном, головним персонажем американського відділу «Червоного Хреста». Сидимо ми, колишні полонені, і кажемо: «Ну ви будете щось робити? Хоч щось? А він розповідає, як «Червоний Хрест» допомагав мирним жителям Афганістану, Сирії, які вони молодці.

Я запитую, а в Україні, чому ви нічого не робите? А він, мовляв, ми не можемо втручатися у збройний конфлікт. Тож я вважаю, що з ними розмови марні. Треба доносити цю інформацію міжнародним організаціям і людям, які донатять у «Червоний Хрест», щоб вони не витрачали даремно гроші. Краще б на дрони скинулися, щоб у нас люди не гинули».

Історію бійця полку «Азов» Владислава Жайворонка, який 86 днів обороняв Маріуполь, читайте за тут.

Сніжана БОЖОК, «Вечірній Київ»