Кіборги стали «зірками» в Українському домі під час презентації книги «Аеропорт»

Кіборги стали «зірками» в Українському домі під час презентації книги «Аеропорт»

  - Я ношу в своїй кишені кулю снайпера, яка застрягла в моїй касці, у сантиметрі над бровою. Тепер у мене є ще й книжка, в якій про це написано, - так відгукнувся кіборг Сергій Танасов про роман Сергія Лойка «Аеропорт». У четвер, 3 серпня, в Українському домі автор презентував цю книгу разом з кіборгами, героїчними захисниками Донецького аеропорту  – Сергієм Танасовим, Геннадієм Влачигою, Ігорем Багнюком та іншими воїнами.

Лойко – кореспондент і фотограф Los Angeles Times, побував у багатьох гарячих точках планети. А одного разу доля закинула його і в Донецький аеропорт.

- Коли дізнався, що  з нами, в терміналі, буде іноземний журналіст, подумав: не вчасно він приїхав, ой як не вчасно. Бо у нас закінчувалися боєприпаси, ми були дуже виснажені, злі, чорні від диму й кіптяви, - пригадує старший лейтенант Багнюк . – Хто ж знав, що потім він напише книжку.

Це вже згодом, коли поїде кореспондент і терористи вкотре «наваляться» на цю фортецю, у бійців Багнюка закінчаться набої,  наша артилерія завдасть удару по терміналу, де були свої. Про це попросив командир роти Багнюк. Він  викликав вогонь на себе.

- У нас не було іншого виходу, - говорить він.  – Але усе позаду. Сьогодні підлікуюся трохи, прочитаю «Аеропорт».

 - Роман не  тільки й не стільки про війну. Він і про любов, зраду, пристрасть, ненависть, лють, ніжність, відвагу, біль і смерть, – вважає Сергій Лойко.  – Це не хроніка, не розслідування, не літопис. Це художня вигадка, базована на реальних фактах.

Так, вигадка, але читачі все одно бачили у кіборгах, які прийшли на презентацію книги, реальних героїв цього твору.

- А ваш позивний – Людожер? – перепитує якась жіночка чоловіка в камуфляжі. – Це ж ви «покришили» з кулемета чеченських терористів в терміналі? Про вас Лойко пише…»

А Людожер лише посміхається, ставить автограф на сторінці книжки. За нього відповідає побратим:

«Сьогодні Людожер – добрий!»

 До кіборгів вишикувалися черги. За автографами. Люди просили розписатися на книзі «Аеропорт». І хлопці дещо навіть розгубилися від такої  величезної уваги, від суперпопулярності. Це було щось неймовірне: майже кожен дякував їм за подвиг, бажав повернутися живим із фронтових доріг, фотографувався на згадку з героями.

- Лойко міг би показати хроніку. Але не став цього робити, бо вона  – суха, не зрозуміла багатьом, здебільшого чорно-біла. І в хроніці ніколи не скажеш, що загибель солдата це – мамина втрата. Лойко написав роман, у якому показав усе, показав війну. Війну і кохання, –  поділився враженнями з «Вечіркою» кіборг на псевдо Яфет.

Під час презентації воїнів часто запитували:

«А ви у цьому романі є?»

Так, є. На кожній сторінці.

Леонід ФРОСЕВИЧ