Відсутність бюджету і механізмів впливу заважають повноцінній роботі, — керівник оболонського ОСН

Мікрорайон «Селище Водогін, хутори Микільський та Редьки» знаходиться на межі Києва та Київської області. Він першим прикривав столицю з півночі, де розгорнувся повномасштабний наступ росіян.

«Вечірній Київ» розпитав керівника Комітету мікрорайону «Селище Водогін, хутори Микільський та Редьки» Василя Вікторіва про труднощі у роботі під час війни.

— Чи є ОСН дієвим інструментом локальної демократії?

— Так. По-перше, ОСН с представницьким органом, що створюється жителями певної громади. По-друге, ОСН є однією з форм участі громади у розв’язані питання місцевого значення. По-третє, за принципом організації та діяльності є підзвітним та відповідальним перед жителями, які обрали цей орган.

Один раз на рік Комітет мікрорайону звітує перед делегатами конференцій, які його обрали про пророблену роботу. На конференції делегати дають оцінку Комітету мікрорайону за звітний період, затверджують звіт та перспективний план роботи на наступний рік, що і є принципом демократії.

Завдяки самоорганізації ми і вистояли у перший дні повномасштабного вторгнення рф.

— Оцініть діяльність вашого ОСН, враховуючи ваш термін перебування на посаді керівника ОСН.

— За оцінкою делегатів конференцій, робота ОСН є задовільною. Прямою заслугою ОСН є проведення капітального ремонту колишніх бомбосховищ для використання їх за призначенням як укриттів. Цю роботу вели ще з 2015 року.

Працює комітет мікрорайону з виготовлення окопних свічок, розпалювачів для вогнищ, гуманітарної допомоги воїнам, відвідування воїнів, що перебувають на лікуванні у восьмій міській лікарні.

— Знаю, ви берете участь і у вихованні молоді.

Так. В рамках патріотичного виховання за сприяння Комітету мікрорайону школі №18 організували та провели дитячу гру «Джура», де учні школи зайняли І місце у районі.

— Якими ще сферами опікуєтеся?

— Працюємо у різних напрямках. Створили парк відпочинку та дозвілля. Його розбудовували протягом трьох років, відповідно до проведення конкурсу програм місцевого самоврядування з залученням мецената. Побудували спортивно-оздоровчий комплекс. Створили систему відеоспостереження в рамках конкурсу «Захист і безпека Водогону».

Зараз вона допомагає в організації самооборони й цивільного захисту населення.

— З якими найбільшими складнощами ви стикнулися в роботі ОСН, починаючи з 24 лютого 2022 року?

— Наш мікрорайон знаходиться на межі Києва та Київської області (Вишгородський район) і першим прикривав столицю з півночі, де розгорнувся повномасштабний наступ ворога.

Комітет мікрорайону з повною відповідальністю віднісся до організації самооборони та участі в обороні північної околиці Києва в складі територіальної оборони.

— Розкажіть детальніше, як ви діяли у перші дні війни.

— Ми одразу призначили командирів добровольчих загонів самооборони, організували штаб тимчасової адміністрації в офісі ОСН. Там облаштували Центр відеоспостереження всієї території Водогону.

По периметру сектору дії добровольчих загонів створили «секрети» та вели цілодобове чергування.

Війна застала громаду селища, коли в амбулаторії сімейної медицини не було жодного медичного працівника. За підтримки місцевого населення та волонтерів ми відкрили приміщення амбулаторії та розмістили там пункт медичної і гуманітарної допомоги.

Війна стала жорстокими випробуваннями для громади селища. Не працювали магазини, була повна транспортна ізоляція. На тривалий час ми були «відрізані» від Києва і Вишгорода. Мікрорайон залишився сам на сам зі своїми проблемами.

Саме цей період став випробуванням на міцність Комітету мікрорайону. Ми не розгубилися, мобілізували всі сили і можливості. Людей забезпечили безкоштовним хлібом від Оболонського хлібзаводу, який доставляли самі.

Секретар Комітету мікрорайону організував волонтерську допомогу для соціально незахищених верст населення від організації Червоного Хреста Оболонський району та гуманітарну допомогу Римо-католицької церкви.

Коли виникла гостра потреба в укріпленні захисних споруд Дніпровської водопровідної станції, на допомогу знову прийшли місцеві жителі. Вони працювали там протягом трьох діб.

Інша частина жителів селища в цей час готувала інженерні оборонні позиції сектору оборони добровольчих загонів самооборони та підрозділів територіальної оборони північного рубежу м. Києва.

Вже згодом відновили інфраструктуру, запрацювали магазини та транспорт.

Через воєнний стан були проблеми з роботою аптек. З медпрепаратами, особливо тими, що найбільше потрібні в воєнний час, допомогло керівництво КП «Фармація».

— Що заважає повноцінній роботі ОСН як осередків локальної демократії

— Основним чинником, який стоїть на заваді успішної роботи ОСНів — це відсутність бюджету. Є лише дві мінімальні зарплати — керівника та секретаря, а також фінансується утримання офісу та закупівля канцтоварів.

Але нам потрібні кошти на матеріальну допомогу тим, хто цього потребує, на проведення толок та заходів патріотичного та культурно-просвітницького виховання, спортивних заходів та інше.

Всі документи, що регламентують діяльність ОСНів, мають декларативний характер. Немає механізму виконання норм цих документів. Наприклад, контроль за виконанням ремонтно-будівельних робіт. Немає механізму впливу на виконавців робіт. Підпис представника ОСН на акті виконаних робіт не передбачений.

У ст. п.12 Закону України «Про органи самоорганізації населення» зазначено, що ОСНи повинні вести облік громадян за віком, місцем роботи чи навчання, які мешкають в межах території діяльності ОСН. А Закон України «Про захист персональних даних» забороняє Центру адміністративних послуг надавати такі дані.

Таких прикладів достатньо щоб ініціювати зміну законодавчих норм стосовно діяльності ОСН.

А взагалі демократії, як такій заважає війна. Демократія і війна поняття несумісні. Під час війни керівник будь-якого рангу зобов’язаний приймати рішення, які потребують термінового виконання про які задля безпеки не повинно знати навіть найближче оточення.

— Чи потрібно розширювати повноваження ОСН в столиці?

— ОСНам необхідно надати всі повноваження місцевих органів влади з відповідним бюджетом. Ми є структурою, яка найближче стоїть до людей. Тому професійна підготовка керівників повинна стояти першочерговим завданням управління секретаріату Київради, яка керує нами.

Зазвичай, керівника і секретаря ОСН обирають не за фаховими якостями, а за симпатіями. І вони часто не мають ні професійних знань, ні досвіду роботи на керівних посадах.

Перш за все, у керівників ОСНів потрібно виховувати державницький підхід до виконання своїх обов’язків, унеможливлювати втягування себе в «болото» інтриг і запитів. Це вагомий фактор в роботі керівника.

Органи самоорганізації населення — це спрощена рада місцевого самоврядування, а Комітет мікрорайону є виконавчим органом. Тому і повноваження разом з бюджетом мають відповідати завданням, що стоять перед громадою.

В середньому за рік Комітет мікрорайону опрацьовує понад 700-800, а то і більше звернень громадян, які, зазвичай, вирішує своїми силами. А питання, які потребують втручання органів влади, вирішуються шляхом звернень до вищих інстанцій владних структур.

Практика показує, що в Закон України «Про органи самоорганізації населення» в пункт про вибори керівних органів потрібно внести зміну стосовно обрання секретаря ОСНу — його потрібно не обирати, а призначати наказом керівника ОСНу. Секретар — це відповідальна технічна посада, яку повинна обіймати людина із знанням законодавчих актів, навичками роботи з документами і ведення діловодства.

Таке доповнення можна ввести і за рішенням Київради. До складу осіб, що працюють на постійній основі потрібно ввести штатного заступника керівника ОСНу (за призначенням) який би займався організацією і проведенням заходів ідейно-патріотичного, культурно-освітнього та фізичного виховання.

Юлія СЕРГЕЄВА, «Вечірній Київ»