Що проживає жінка під час війни: у столиці представлять пластичний перфоманс

9 березня у київському Театрі Драматургів відбудеться прем‘єра пластичного перформансу «2-1=4.5.0».

Цифри, які фігурують в назві, мають конкретне значення. 2-1 — це один, про самотність. 4.5.0 — військовий код «все спокійно».

«Коли втрачаєш, що відчуваєш? Чи самотність дорівнює спокій? Перформанс про втрати, силу, життя і формування особистостей в пекельному вогнищі війни», — анонсують організатори.

Перфоманс створений у копродукції Театру Драматургів та Шаубюне Лінденфельс (Ляйпциг). З травня 2022 року вони спільно репрезентували творчість сучасних українських митців, які перебували в еміграції. Це були читання або мультимедійні перфоманси, в яких рефлексували на тему війни в Україні та ставлення до еміграції.

Танцювальна вистава стала результатом співпраці Юлії Гончар, драматургині та співзасновниці Театру Драматургів, та балетмейстерки-постановниці Кристини Шишкарьової.

«Вечірній Київ» розпитав у Кристини Шишкарьової про особливості вистави.

— Розкажіть про історію проєкту, як виникла ідея? Чи лежать в його основі певні історії чи це узагальнений досвід, можливо також і власний?

— Я сама мати трьох доньок і дуже гарно памʼятаю відчуття початку повномасштабного вторгнення. Страху за своїх дівчат і десь мені було шкода себе, що я мати і маю нести цей тягар відповідальності. Ніяких ілюзій стосовно тваринної природи москалів у мене не було від початку. Мій друг-військовий і танцівник Антон втратив ногу на війні і парадоксальні історії його життя також лягли в основу.

Потім були історії подруг: про вокзали, про розлуку з коханими, про зради, про переоцінку цінностей. Далі і в моєму житті сталося багато подій, які привели мене до цих рефлексій. Зокрема розлучення з чоловіком і втрата довіри до людей загалом. Тому так, мене зараз нудить від людей і вокзалів. Влучний та емоційний текст Юлії просто попав в саме серденько з самого початку і став основною канвою для дії.

— Перфоманс вже презентували у Німеччині. Якою була реакція?

— Глядач прийняв доволі тепло, хтось аплодував навстоячки, хтось задумливо сидів і лише потім починав овації. Українцям відгукнулося, німці були більш стримані, але після задавали питання, а це означає, що інтерес ми в них пробудили. Але частково перформанс і про ту прірву в сприйнятті між нами та європейцями.

— Як збирали команду для роботи над проєктом?

— Перформерка Олександра Черняхівська є моєю ученицею і я давно спостерігаю за її розвитком, тож чекала нагоди її залучити. А з драматургинею Юлією Гончар та Дарʼєю Вештак, яка відповідає за відео та аудіо, нас звела ще одна моя учениця, а тепер колега і подруга Матильда Маріна.

— Чи є певний сюжет постановки, чи багато імпровізації?

— Всередині перформансу є стала структура, яка спирається на внутрішню трансформацію перформерок, є проставлені хореографії, але 70 відсотків складає саме імпровізація.

— Кому б ви порадили відвідати цю подію? Чому варто побачити перформанс в Україні?

— Цей перформанс про нас і про те що проживає кожна з нас. Це іноді абсурдно, сюрреалістично, дивно, трагічно, не зрозуміло. Саме так як і в нашому сьогоденні. Але це можливість побачити свої, іноді на перший погляд, хаотичні внутрішні стани зі сторони і таким чином знайти їм місце в архіві досвіду.

Учасниці проєкту:
Перформери: Олександра Чернявська, Кристина Шишкарьова
Режисерка, хореографка: Кристина Шишкарьова
Драматургиня: Юлія Гончар
Аудіо та відео: Дар’я Вештак

Премєра пластичного перфомансу «2-1=4.5.0» відбудеться 9 березня о 19:00 на сцені Театру Драматургів (вул. П. Сагайдачного 25Г)

Також запланований показ 21 березня о 20:00 у Center Stage (вул. Куренівська 18).

Читайте також:

• Театральний березень: які вистави покажуть у столиці. У перший місяць весни київські театри продовжують сезон та готують яскраві прем’єри.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»