Спасіння потопаючих, або як живуть мешканці столичних комуналок

Спасіння потопаючих, або як живуть мешканці столичних комуналок

Центр Києва, невеличка затишна вулиця, яка недавно отримала ім’я В’ячеслава Липинського. Охайні старовинні будиночки. Важко уявити, що саме тут, в центрі столиці, де земля коштує неймовірних грошей, досі існують комунальні квартири.

Заходячи всередину ніби потрапляєш в минуле, від якого в Києві не залишилось майже нічого. Старі триметрові двері, пофарбовані бордовим кольором, на одвірках яких красується одразу 5-6 дзвінків із прізвищами та ініціалами. Довжелезні спільні коридори, які більшість мешканців по-хазяйськи перетворили на комори, імпровізовані курилки в тамбурах, кухні на 5-6 газових плит, графіки чергувань, ну і звісно, коти. Яка комунальна квартира може обійтися бодай без одного кота?

Біля будинку нас зустрічає місцева мешканка, пані Тамара, яка охоче поділилася з читачами «Вечірки» своє розповіддю про життя і проблеми сучасних столичних комуналок.

- Кілька років тому приходили гарно вдягнені молоді люди з паперами, подивилися на наш будинок і запитали: «А що, вас ще не виселили? За паперами цей будинок розселено», - так почала нашу розмову пані Тамара.

За словами мешканки будинку, до 1917-го року в цій будівлі були розміщені квартири дійсних статських радників. Потім за радянських часів дім перетворили на комуналку. За свідченням місцевих, ще 20 років тому майже всі будинки по вулиці Липинського (тоді – Чапаєва) мали комунальні квартири. На початку 2000-х колишній міський голова Олександр Омельченко надбудував в сусідній будівлі додаткові поверхи, будинок виселили, потім частина мешканців повернулася, а «сьомий номер» як був комунальним, так і залишився.

Виявляється, що систематичної програми розселення мешканців комуналок по власним квартирам на даний момент просто не існує. Право на отримання від міста «альтернативи» кімнаті в комуналці мають виключно ті мешканці, які приватизували власні метри. Місцеві жителі розповідають, що ЖЕКи в минулому теж мали свої зиски з розселення.

- Декілька років тому мешканці квартири на п’ятому поверсі отримали нове житло. Квартиру опечатали. Вона довго стояла порожньою, аж поки нещодавно в ній знов не почали жити люди. Ми не маємо жодного уявлення, хто дав їм дозвіл на проживання тут, - зізнається нам мешканець комуналки.

Частина людей покидає комунальні квартири, але більшість залишаєтеся. Не всі готові проміняти бодай невеличкий, але власний простір в історичному центрі міста на житло у віддаленому спальному районі.

Для тих, хто залишився, головною проблемою стає виживання у старому та проблемному будинку. Пані Тамара розповіла, що «сьомий номер» вже багато років не обслуговують комунальники, з огляду на що його мешканці змушені самостійно вирішувати власні проблеми. Будинок старий і хоча не виглядає аварійним, але потребує постійного ремонту.

Місцеві скаржаться на постійне протікання даху, на сирість і грибок, які «живуть» у підвалі та постійно загрожують поширитися на всю будівлю. Жителі скаржаться, що ними не займаються, а систематизовані програми по розселенню комуналок вже давно не працюють.

За словами пані Тамари, життєдіяльність будинку тримається на невеликій групці ініціативних мешканців, які намагаються зорганізувати ремонтні роботи та прибирання. За власні кошти мешканці Липинського, 7 ремонтують все, на що вистачає грошей: вони частково замінили труби, самостійно прибрали підвал та закрили його решіткою. Декілька років поспіль там жили безхатченки, які вчинили пожежу, від якої майже не згорів весь будинок. Після цього інциденту мешканці самостійно подолали цю проблему.

Всі, хто коли-небудь мешкав у комуналці, знають, що найважче випробування в такій квартирі – це спільний побут з великою кількістю незнайомих людей. Навіть у випадку, коли в квартирі існує реальна проблема, наприклад, протікає стеля в кухні, і хтось із мешканців проявляє ініціативу щодо ремонту, може скластися так, що вирішення простої, на перший погляд, проблеми, може обернутися справжнім кошмаром. Адже не факт, що всі мешканці квартири погодяться проводити ремонт. Саме така байдужість, в більшості випадків викликана банальною відсутністю коштів, псує життя усім мешканцям комуналки. 

- Проблем в будинку дуже багато, ніхто ними, крім нас самих, не займається, нас кинули напризволяще. Думаю, ви чули вислів про спасіння потопаючих. Ми не хочемо відчувати себе потопаючими, - констатує пані Тамара.

Наразі серед актуальних проблем будинку на вулиці Липинського його мешканці називають ймовірність обвалу підпірної стіни, що відділяє підвал від двору. Вирішити це питання самостійно вони не можуть – не знають до кого звертатися, адже на папері будівля давно розселена. Залишається чекати, поки після чергового дощу стіна завалиться і остаточно засипле підвал землею.

Нагадаємо, про те, як пенсіонер з Райдужного перетворив під’їзд на Версаль.