Зараз працюємо на пришвидшення Перемоги, — керівниця ОСН з Лісового масиву

ОСН «Лісовий-4» один із перших у місті. Він був зареєстрований ще у 2003 році. І охоплює майже 20 тисяч мешканців Лісового масиву. Понад рік ОСН очолює Наталія Ніколаєнко. Вона розповіла «Вечірньому Києву» про те, як переорієнтували свою роботу на допомогу військовим та про необхідність залучати до активної роботи молодь.

— На Вашу думку, чи є ОСН дієвим інструментом локальної демократії?

— Орган самоорганізації населення має захищати права та інтереси своїх жителів — це головне його завдання. Раніше ОСНи приділяли багато уваги питанням благоустрою прибудинкових територій, зон відпочинку, облаштуванню спортивно-оздоровчих та ігрових майданчиків для дітей і молоді. Звичайно, повномасштабна війна змінила наше життя і, відповідно, наші пріоритети. На перше місце вийшла волонтерська робота.

Але, за той час, коли я керую нашим ОСНом виявила що, багато людей не знають, що таке ОСН. Раніше він був пов’язаний з Радою ветеранів, і багато мешканців асоціювали ОСН саме з нею. Тож зараз доводиться витрачати чимало зусиль для того, аби ми були більш впізнавані.

Мої колеги з інших ОСНів, коли я їм розповіла про проблему, з якою зіштовхнулася, пояснили, що на налагодження комунікації з активними мешканцями мікрорайону потрібен час. Тим більше враховуючи розмір району.

— Як би ви оцінили діяльність вашого ОСН за той час, що ним керуєте?

— Як уже казала, я очолюю ОСН рік. При ньому у нас діє волонтерська спілка, де ми в’яжемо маскувальні сітки. Зокрема минулого року виготовили понад 17 тисяч квадратних метрів. Також в’яжемо спеціальні килимки та подушки для військових. Маємо три десятки активістів. При чому вік — від 25 до 92 років. Хтось працює з дому, хтось приходить до нас. Робота кипить у дві-три зміни.

До речі, на замовлення одного підрозділу почали шити спеціальні двосторонні пов’язки на застібці. Хлопці виходять на лінію оборони і, відповідно до домовленостей, змінюють колір, бо були випадки, коли вороги пробували «маскуватися» під наших воїнів, щоб захопити позиції.

— Через волонтерську діяльність вдається залучати молодь?

— Так, саме завдяки цьому до нас почали приходити молоді мами з дітьми — усім знаходимо заняття. А якось до нас звернувся військовий, попросив влаштувати для школярів майстер клас із плетіння сіток. Тоді до нас приїхали кілька класів, десь до 60 осіб — і школярі і вчителі залишилися дуже задоволені. Навіть думали про те, щоб на уроках праці робити щось для потреб нашого війська.

— Які складнощі виникли за цей час?

— Найважче — це комунікації з мешканцями. На початку своєї роботи я намагалася обійти багатоповерхівки, спілкуватися з людьми особисто, розклеювати оголошення у під’їздах, запрошувати долучатися до вайбер-групи та нашої сторінки у фейсбуці. Але ж розумію, що багато людей у нас старшого віку і не у всіх є месенджери.

Намагаюся залучити людей до нашої спільноти через різні групи у фейсбуці, але зіштовхнулася з тим, що адміністратори просять за це кошти, яких у нас нема. Тому для популяризації нашої роботи використовуємо кожну нагоду, беремо участь у різних заходах, що організовує міська та районна влада.

— На вашу думку, чим ОСН може бути цікавий для молоді?

— Хоча наш мікрорайон вважається «старим» і є багато людей похилого віку, водночас маємо чимало ініціативної молоді, яких цікавить чимало питань, той ж благоустрій. Коли організовуємо толоки, то на них відгукується чимало молоді. Але на першому місці — волонтерство і допомога армії.

Також минулого року ми брали участь у трьох фестивалях на яких презентували себе. Зокрема «Street Art Festival & Music Festival» на Даринку і ще два на Троєщині у «Я люблю мій парк». Під час цих фестивалів ми проводимо різні майстер-класи на яких презентуємо нашу волонтерську роботу, розповідаємо про себе. Навіть продаємо сувеніри, які самі ж робимо, так збираємо кошти на закупівлю матеріалів для маскувальних сіток.

— На вашу думку, що заважає повноцінній роботі ОСНів, як осередків саме локальної демократії?

— У нас повномасштабна війна, і зрозуміло ж, що вся увага — фронту. Проте міські проблеми нікуди не поділися, і їх треба вирішувати. Саме на нашому рівні я б хотіла мати більше співпраці із нашими депутатами. Наразі зараз в рамках допомоги захисникам співпрацюємо із Юлією Ярмоленко (депутатська фракція «Єдність»), інші депутати які представляють наш район, на війні, тож спілкуємося з їхніми помічниками. Саме через депутатів найефективніше розв’язувати питання благоустрою.

— Чи треба розширювати повноваження ОСНів у столиці? Якщо так, то в якій сфері?

— Я б сказала, що нам треба не так більше повноважень, як хоча б мінімальне фінансування нашої роботи. Так у нас діє мистецька студія, професійні художники займаються із дітьми, навчають малювати. Але ми не можемо офіційно влаштувати їх до нас на роботу, навіть на мінімальну ставку, бо у нас немає коштів на це.

Також, можна було б запросити на мінімальну ставку «соціального» перукаря, який би працював у визначені дні і безплатно або за незначні кошти — у районі багато людей похилого віку, які рахують кожну копійку і така послуга мала б велику популярність. Тобто все впирається у кошти. Раніше такі проєкти у місті реалізовували через спеціальні адресні програми, нині ж ми розуміємо, що це не на часі. Тому працюємо, як можемо, на згуртування нашої громади і пришвидшення Перемоги.

Читайте також: Як посилити співпрацю влади та киян: у КМДА обговорили пропозиції

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»