Вечірній репортаж: на «човнику» – до Троєщини [фото]

О пів на шосту вечора в усьому потязі зо два десятки людей. Є вагони зовсім порожні. Пасажири кажуть, що пізніше, по закінченні робочого дня, людей буде більше.

– Але ще жодного разу не бачила, щоб навіть сидячі місця були заповнені бодай наполовину, – каже Наталія, яка їздить «човником» щодня. Щоправда, за її спостереженням, вранці з Троєщини пасажирів чомусь більше, ніж увечері повертається додому.

– Незручно добиратися трамваєм і електричкою, багато пересадок. І за все треба платити. Вихід для Троєщини один – потрібне метро! – додає Микола Степанович із сусіднього вагона…

Проте й поодинокі пасажири проти того, щоб «човниковий» маршрут закрили, а залишили, як раніше, лише кільцеву міську електричку.

– Між «човниками» інтервал – хвилин десять, а на «довгу» треба більш як півгодини чекати, – обурюється студент Микита. – Спробуйте у вітряну погоду чи взимку вистояти на відкритій платформі…

На платформі «Троєщина-2» не все вдало спроектовано. Тут вихід тільки один – до 4-го і 5-го трамваїв. Тож з протилежної платформи треба переходити через колії по бетонних плитах. Освітлення поганеньке, слід добре приглядатися, щоб нога не потрапила між плит. Не дай Боже, впасти: можна не лише травмуватися, а й не встигнути підвестися до наближення іншого потяга. А мчать тут і пасажирські експреси, і навіть «товарняки», не зупиняючись.

На стіні при вході у вестибюль станції – електрокамін, це єдиний прилад тутешнього опалення.

– Уже холодно, а що буде зимою?! Постійно скаржимося, пишемо, щоб конвектор поставили, та жодної реакції, хіба, іноді відповідають: не подобається, то звільняйся, – бідкається контролерка, яка старим компостером вручну пробиває квитки, бо половина нових автоматичних турнікетів не працює. – Двері  не зачиняються, гума обдерлася, вітер гуляє. Пасажири ж рухаються туди-сюди, потім у поїзді зігріються, а ми  цілий день мерзнемо.

Назад на Петрівку нас «човник» не забрав – пішов порожняком. Увечері він тільки сюди пасажирів возить, а вранці – навпаки, до метро. Довелося зачекати кільцевої, тобто «довгої» електрички.

– Той час прибуття, який показує табло, може бути неточний, – пояснила контролер. – Правильні цифри висвічуються тільки тоді, коли потяг вже близько, а якщо ще далеко, то ті «джіпіеси» збиваються і передають неправильну інформацію… 

На платформі  багато курців і… табличка: «Палити на зупинці громадського транспорту і в зоні 50 метрів навколо неї заборонено!». Під табличкою прив’язана дволітрова жерстяна банка для недопалків.

З цього боку, від станції, платформа висока – до вагона добре зайти й стареньким. А з протилежного навіть ми, чоловіки, один одного підсаджували.

Здивувало й таке: у «човнику» кожну з… двох зупинок оголошували, а ось машиніст довгої кільцевої – як води до рота набрав. І табло у вагоні лише миготіло, а не сповіщало про зупинки… 

Фото Григорій КУБЛАНОВ