Від історичної пам’ятки до Будівлі Правосуддя: чим цікавий Кловський палац

Історія Кловського палацу розпочалася ще у 1752 році, коли Києво-Печерська лавра укладає угоду з відомим тогочасним архітектором Петром Нейоловим, для спорудження низки будівель у різних частинах міста, зокрема і проєкт цегляного двоповерхового палацу на Клові.

На думку краєзнавців, грандіозному будівництву передували події 8-річної давнини, коли у 1744 році до Києва з офіційним візитом прибула Імператриця Єлизавета Петрівна зі своїм таємним чоловіком Олексієм Розумовським.

«Приїзд таких високоповажних гостей був досить неочікуваним, оскільки на той час в Києві не було жодного палацу для розміщення перших осіб держави. Тож Єлизавета та її придворна свита розмістилися в Будинку Митрополита на території Києво-Печерської лаври», — розповідає відома київська гідеса Наталія Пирогова.

За її словами, звичайно, таку світську аристократичну тусовку важко було уявити в приміщеннях монастиря, тож імператриця захотіла мати власну резиденцію у Києві.

Так розпочинається будівництво Царського (Маріїнського) палацу, але водночас Києво-Печерська Лавра замовляє будівництво іншого палацу для розміщення високопосадовців.

«Будівництво обох палаців в Києві відбувалося одночасно. А між ними проклали спеціальну липову алею, яка поєднала обидві місцевості. Під керівництво Петра Нейолова був збудований перший поверх будівлі, далі будівництвом керував відомий зодчий Степан Ковнір, який і надав споруді вигляду бароко…» — зазначила Наталія Пирогова.

Щоправда, відомий історик Микола Закревський у своїй роботі «Літопис і опис міста Києва» вказує автором проєкту палацу німецького зодчого Йогана Шеделя.

Цю версію також підтверджує у своєму путівнику «Київ» Костянтин Шероцький, хоча більшість сучасних дослідників схиляються більше до авторства Петра Нейолова.

«Кловський палац був збудований у 1744 році в стилі Людовіка XIV (рококо) у два поверхи з округлими виступами, дугоподібними фронтонами, витонченими накладними планками та перекриттями. До 1978 року він належав Лаврі, згодом споруду відібрали у власність держави, яка передала його у 1811 для потреб гімназії. У 1857 році палац згорів, втративши оздоблення інтер’єрів, згодом відбудований вже у спрощених формах…» — пише Костянтин Шероцький.

На думку дослідника, будівля неодноразово змінювала свій зовнішній вигляд та внутрішнє наповнення. За час існування у Кловському палаці працювали різні установи. Спершу — друкарня Києво-Печерської лаври, потім — військовий шпиталь, протягом 1811–1856 рр. — перша чоловіча гімназія.

У 1856 році в ньому розмістилося Перше жіноче єпархіальне училище. Наприкінці ХІХ — початку XX століття палац надбудували на один поверх, змінивши повністю внутрішнє планування приміщень.

Під час буремних подій 1917-1920-х років, будівля була істотно пошкоджена. Вже у радянський час пам’ятку відновили для потреб інституту силікатної промисловості. Згодом тут працювали музей Великої Вітчизняної війни, а до 2003 року — музей історії Києва.

На початку XXI століття історичну будівлю передають Верховному Суду України. У 2004-2009 роках була проведена реставрація будівлі, з відновленням інтер’єрів.

«На жаль, оригінальні інтер’єри Кловського палацу були давно втрачені, у зв’язку з тим, що в різні епохи в ньому розміщувалися різні інституції та установи, окрім того, споруда неодноразово зазнавала істотних руйнувань через пожежі та війни, археологічні розкопки й ще багато чого іншого, що відбувалося тут впродовж майже 270 років історії…», — розповідає гідеса Наталія Пирогова.

За її словами, те, що сьогодні можна побачити в Будівлі є історичною реконструкцією палацу з урахування особливостей функції Палацу Правосуддя, який нині розміщується в цих стінах.

Ще з 2009 року до будівлі можна потрапити з екскурсією, яку проводять працівники Верховного Суду, розповідаючи про не лише про діяльність вищої судової інстанції України, але й знайомлячи відвідувачів зі сторінками історії цієї пам’ятки.

«Вечірній Київ» теж скористався нагодою і завітав до Кловського Палацу, щоб помилуватися наживо красою відновлених інтер’єрів, пройтися центральними сходами, побачити розписи на стінах і стелю, приміщення Музею та залу Пленумів Верховного Суду.

Наше знайомство з будівлею розпочалося з вестибюля, де можна побачити медальйони із зображенням будівлі в різні історичні епохи. На стелі можна побачити пейзажі з порами року.

Також на першому поверсі розміщується зала для конференцій, де стіни прикрашені голубами — символами миру і снопами пшениці. Привертає увагу відвідувачів і умеблювання палацу, яке відтворює стиль бароко.

За словами працівників Верховного Суду, усі меблі були створені київською меблевою фабрикою в стилі середини XVIII століття, а в оздобленні інтер’єрів були використані українські будівельні матеріали.

На другий поверх будівлі ведуть вишукані парадні сходи, які називають також Сходи Чесноти, які охороняють мармурові скульптури символі, пов’язані з правосуддям.

Парадну стелю другого поверху прикрашає традиційна ліпнина, а також зображення Віри, Надії та Милосердя.

Незабутнє враження на відвідувачів справляє зала Пленумів, розрахована на 220 місць. Стіни приміщення прикрашені українською державною символікою різних часів, починаючи від правління Ярослава Мудрого і закінчуючи часам відновлення української Незалежності.

Куполоподібна стеля цієї зали оздоблена розкішною люстрою.

Перебуваючи в залі Пленумів, гості українського Палацу правосуддя мали зануритися в атмосферу, де вирішується доля багатьох судових справ найвищої інстанції.

Також однією з найцікавіших локацій є музей Верховного Суду, де можна познайомитися з історією українського судочинства та його відомим постатями, а також побачити судівські мантії різних років. Окрему нішу займають подарунки Верховному Суду України, вручені від імені колег з різних судових інстанцій іноземних країн.

Вже понад два століття Кловський палац залишається окрасою київських Липок, даруючи своїм відвідувачам незабутні враження.

Відвідати унікальну історичну пам’ятку можна у складі екскурсійної групи за спеціальною перепусткою. Для її оформлення необхідні будуть особисті дані від кожного учасника: прізвище/ім’я/по батькові, серія і номер паспорта, дата народження та номер телефона.

Тривалість екскурсії 2,5 години.

До теми: Маріїнський палац: таємниці знаменитої пам’ятки епохи бароко. Це унікальна пам’ятка епохи бароко, яка по праву вважається окрасою міста. Збудований у 1752 році за наказом Імператриці Єлизавети Петрівни, за проєктом її придворного архітектора, видатного італійця — Франческо Бартоломео Растреллі, палац за свою 270 річну історію «бачив» чимало радісних та трагічних подій.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»