Едуард Афонін про «сюрпризи» для України та світу після виборів у США

Едуард Афонін про «сюрпризи» для України та світу після виборів у США

Восьмого листопада відбудуться 58 вибори Президента США. Хто переможе — Хілларі Клінтон чи Дональд Трамп? Чого чекати офіційному Києву від зміни господаря у Білому домі Вашингтону? На ці та інші запитання «Вечірки» відповідає Едуард Афонін — професор кафедри державної політики та управління політичними процесами Національної академії державного управління.

— Едуарде Андрійовичу, як Ви вважаєте, хто стане новим Президентом США?

Хто б не став новим господарем Білого Дому, нам, українцям, на позитиви сподіватись не варто. Річ не в тій чи іншій зовнішньополітичній позиції, яку займе адміністрація переможця, а в тих негативних тенденціях, які сьогодні простежуються. Тому, на мій погляд, краще прогнозувати не результат президентської кампанії, а потужну кризу в країнах Північно-атлантичного ареалу. Ці вибори можуть виявити фінальну частину тієї кризи, що позначилася у США ще під час вибрів 42-го президента США у 1992 році. Тоді перемогу дістав чоловік нинішньої претендентки — Білл Клінтон. Саме тоді позначилися перші кризові явища у політичній системі супер-держави: кількість прихильників двох можливих полярно протилежних політично-ціннісних орієнтацій в суспільстві позначилася на рівні «фіфті-фіфті» (50 на 50). Чимало американських експертів пророкують найближчим часом кризу у Штатах (гадаю, і в Європі). Вона стане більш потужнішою, аніж криза «Великої депресії», яка розпочалася 86 років тому. Щодо нинішніх президентських виборів у США, то найвірогідніше за все, переможе Хілларі Клінтон.

— А чому не Дональд Трамп?

Його меседжі спрямовані на ту частину носіїв американської масової свідомості, яка відмирає разом з прихильниками ліберально-демократичних і монетарно-ринкових інтенцій (прагнень). Згадаймо лише ті заходи, що їх вживало американське політичне керівництво під час економічноїкризи-2008: понад 800 млрд. доларів «вливання» у банківську сферу США, фінансова підтримка автовиробників — ці кроки не настільки ефективні, як це могло бути за часів «рейганоміки». Потужне «вимивання» фінансового компоненту великою мірою сприяє не рівновазі нещодавніх ціноутворень на енергоносії у світі. Сьогодні вже стало очевидним, що суспільно-політична система США набирає перспектив у напрямі переваги в суспільстві комуналістських ціннісних засад. А отже, результати нинішньої виборчої кампанії свідчать на користь Хіларі Клінтон — виразникаком уналістських цінностей!

— Чому Ви вважаєте, що більшість американців підтримають Клінтон?

Процеси, які відбуваються у Штатах, не залишають іншого вибору для американців. Пояснюю детальніше. США стрімко йдуть до так званого «мережевого тоталітаризму». Йдеться про стан суспільства, більшістю якого стає психотип людини, якій притаманні риси колективіста, доволі знайомого нам із радянського минулого. Про такі тенденції нещодавно говорив і Зигмунд Бауман (відомий англійський соціолог польського походження: характеризуючи політичні процеси, він висловив думку про те, що Європа йде до того самого колективізму, від якого відмовилася Росія після розвалу Радянського Союзу. У Штатах ці процеси відбуваються значно жвавіше, враховуючи соціокультурні відмінності американців від європейців. інтегральні ознаки (індикатори) цих змін можна побачити, якщо проаналізувати текст виступу Хіларі Клінтон на з'їздів своїх однопартійців-демократів.

— Що Ви маєте на увазі?

Аналіз її виступів. Клінтон реагує на суспільні настрої американців. Вона звертається до них не як до самодостатніх індивідів: такими вони були впродовж всього часу від «Великої депресії» (світової кризи 1920-1930 років), яка вивела на суспільно-політичну арену життя самодостатнього американця-індивіда «Я». Зважаючи на нову психосоціальну ситуацію у США, Хілларі звертається до своїх співвітчизників як до цілісної американської спільноти «Ми». Є ще один психо-соціальний індикатор принципово нової суспільної ситуації в США — це трансформація просторо-часового компоненту масової американської свідомості. Новий американець уже схильний змінити своє копирсання у минулому й переключитися на омріяне майбутнє.  Це, до речі, компонент свідомості радянської людини: він був пов'язаний з перспективами побудови аналогів «Утопії» англійця Томаса Мора та «Міста Сонця» італійця Томазо Кампанелли (комуністичного суспільства). Реагуючи на ці психосоціальні виклики,Клінтону своїй публічній риториці активно переносить акценти з минулого на майбутнє.

— Чого чекати Україні після цих виборів? 

Перемога Клінтон призведе до загострення ситуації між Росією та Україною, Заходом і Сходом. Такі прогнози базуються на циклічній природі соціальних процесів, що мають в цілому комплементарний (взаємодоповнюючий) характер. На зміну нинішній прогресуючій еволюційній складовій країн євроатлантичного ареалу (з вичерпаністю їх потенційних можливостей) приходить інший — комплементарний формат — інволюція (згортання соціальних процесів). Загалом цей радикальний характер перехідної доби (кризи), яка насувається на західний світ,дещо відмінний від часів «Великої депресії». Головною відмінністю є те, що у цій суспільній системі «править бал» новий тип соціального суб'єкту — «totual»(тотальний) колектив.

— А яка подальша доля долара? Він знову обвалиться?

Перші  дані щодо обвалу доллара з'явилися ще в 1995 році. Їх докладно аргументував у своїх виступах Ліндон Ларуш, американський економіст і політичний діяч. Згідно з останніми експертними прогнозами, чергове падіння «бакса розпочнеться буквально з січня нового року. Такі процеси пов’язані з впливом різних факторів: зміни американської економічної стратегії (спрямованої на перехід до фізичної економіки), нові психосоціальні настрої в американському суспільстві, які, до речі й визначають особливості президентської виборчої кампанії-2016. Штати повертаються до «фізичної економіки»: головні акценти зміщуються у бік реального сектору економіки, грошова маса зменшується за рахунок її «вкидання» в економічний простір інших країн, які нарощують свої фінансові ресурси. Цей процес несе для США великі ризики щодо втрати доларової гегемонії у світі.

— Коли це може статися?

Буквально у січні 2017 року. Звісно, що це призведе до фінансово-економічної кризи у країнах пострадянського простору, економіки яких сильно доларизовані. Враховуючи сильну залежність України від долара, це «аукнеться» і в нас. Не варто забувати, що гроші — особливий товар, що виражає вартість всіх інших товарів і послуг. За часів до «Великої депресії» у західних країнах існував своєрідний паритет: вартість вироблених товарів і послуг дорівнювала грошовій масі. А сьогодні? В умовах монетарної економіки кількість грошової маси значно значно перевищує вартість виробленого товару і послуг. Це загрожує знеціненню грошей.

На мій погляд, найближчим часом Україна стане свідком реалізації народного вислову: не було б щастя, так нещастя допомогло. Йдеться про те, що добігає до кінця так звана «економічна механіка», встановлена після Другої світової війни: тоді створили МВФ та інші фінансові інструменти сучасної монетарної екноміки, що покоїлась на доларовій системі.