Топ-7 проблем українського бізнесу

Топ-7 проблем українського бізнесу

Днями у Українському кризовому медіа-центрі відбулася дискусія на тему "Інвестиції, яких немає".

Під час даного заходу були поставлені вкрай важливі питання: Що заважає розвитку українського бізнесу ? Як залучити іноземні інвестиції ? Чи може Україна стати конкурентно-здатною на міжнародному ринку ? 

На усі ці питання і намагалися відповісти учасники зазначеної конференції: президент Спілки українських підприємців  В’ячеслав Климов, виконавчий директор Спілки українських підприємців Катерина Глазкова, керівник економічних програм Українського Інституту Майбутнього Анатолій Амелін та  редактор рейтингу реформ iMoRe в VoxUkraine  Тетяна Тищук, 

No money — no honey/немає грошей немає меду

Нещодавно групою всесвітнього банку було складено рейтинг країн з найбільш сприятливим кліматом для ведення підприємницької діяльності. 

Україна  у цьому рейтингу зайняла 80 місце зі 189. Здавалося б, непогано. Однак чи все настільки безхмарно ? Як зазначив президент Спілки українських підприємців В’ячеслав Климов

 — Цей рейтинг можна розглядати лише у контексті конкурентного оточення. Наші найближчі сусіди мають рейтинги у два рази вище, ніж Україна.  Білорусь зайняла 37 місце , 44 місце —  Молдова, Польща — 24, Словаччина — 33 та  Росія — 40. 

 — Наше місце дуже негативне. Україна знаходиться у конкурентному середовищі, яке має бути більш привабливим для потоків, які є на глобальному ринку.  Doing business — це маркер для світових інвесторів. А інвестиції – це будівництво нових заводів, нових виробництв.

 — Для прикладу, сидячи у себе в кріслі та подивившись наш рейтинг та Молдови, іноземний інвестор звичайно ж вибере Молдову, бо у неї 44 місце, а  у нас лише 80,  —   додала виконавчий директор Спілки українських підприємців Катерина Глазкова.

Not Doing Business: підприємці на роздоріжжі

 Отож, у звязку з цим виникає лише одне питання: що заважає розвитку українського бізнесу ? 

На це є кілька причин: 

1. Затінізованність економіки. Близько 80 % української економіки знаходиться у тіні. Ця проблема безпосередньо пов’язана з іншою — високими податками для бізнесу;

2. Високі податки для бізнесу. На думку керівника економічних програм Українського Інституту Майбутнього Анатолія Амеліна, у нашій державі податки виконують лише одну функцію — фіскальну, в той час як на Заході податки стимулюють бізнес;

3. Відсутність  цивілізованих правил конкуренції на ринку державних закупівель;

4. Обмежений  доступ українських компаній до зовнішніх джерел фінансування.  Для розвитку нашої економіки до 2030 р. ми повинні залучити як мінімум 270 млрд. доларів інвестицій ( 20 млрд. щороку). Чи треба зазначити про те, що при нинішніх темпах економічного розвитку це неможливо ?;

5. Відсутність чітких економічних стратегій  та неузгодженість дій при  реалізації реформ у різних секторах економіки;

6. Застарілість законодавства. Велика кількість діючих нормативно-правових актів не відповідає сучасним реаліям. Для прикладу, у нашій країні досі діє закон "Про валютне регулювання" редакції 1993 р. 

7. Недостатній рівень  підготовки та кваліфікації  українських підприємців.

— Вони (підприємці) не знають фінансів та  англійської, і тому вони не можуть отримати інформацію про кращі практики. Вони не знають, як робити бренд. Вони не знають з чого почати, однак вони починають— зазначив президент Спілки українських підприємців  В’ячеслав Климов.


Як врятувати вітчизняний бізнес ?

Здається, відповідь на це питання очевидна. Щоб покращити економічний клімат у нашій державі, нам необхідно: 

1. Знизити  податковий тиск, ліквідувати податок на прибуток та ввести податок на виведений капітал;

2. Забезпечити реалізацію єдиної економічної політики;

3. Провести поступальну політику у напрямку заміщення імпортної продукції ( в першу чергу в енергетичній сфері);

4. Реформувати  вітчизняне  законодавство та державний апарат.  

Для справедливості слід зазначити, що перші кроки для втілення у життя зазначених заходів уже зроблені. У всілякому разі, деякі нормативно-правові акти вже вступили у силу,  а інші лише чекають свого часу, запилюючись тим часом  на полицях Верховної Ради та Кабінету міністрів України.