Київ під німецькою окупацією за спогадами сучасників

Київ під німецькою окупацією за спогадами сучасників

Сьогодні 6 листопада відзначається 73-тя річниця звільнення Києва радянськими військами від німецької окупації.  Про те, як жилося киянам під владою гітлерівців, і  спробувала розібратися "Вечірка".

На основі усних джерел, які були люб’язно надані Центром усної історії історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка, кореспондентами нашого видання була зроблена підбірка  спогадів сучасників тих буремних подій.

"Ровно в четыре часа, Киев бомбили, нам объявили, что началася война"

О 4-й годині ранку Київ зазнав інтенсивного бомбардування німецькою авіацією.  Розпочалася радянсько-німецька війна [7, C. 17].

Примітка: тут та надалі лексика усіх інформаторів повністю збережена.

— В чотири години началося. А потім вже в 12 сказали, що це війна. Стріляли зенітки та літають літаки. Об’являють по радіо, що люди ховайтеся в погреби, бо німець напав [4, C. 2].

— Мы проснулись от разрыва бомб. Там возле нас был завод и немцы начали бомбить. И когда мы услышали ужасный свист сирены, мы все тогда бежали: женщины, дети, старики   [3, C. 6].

Фото: Київський залізничний вокзал після бомбардування

"За землю родной Батькивщины поднялся украинский народ"

З нападом нацистської Німеччини на СРСР, у перший день війни Указом Президії Верховної Ради СРСР була оголошена загальна мобілізація.  23 червня 1941 року на території Київського військового округу почався призов чоловіків віком від 23 до 36 років  [6, C. 303 - 304].

— Была большая волна патриотизма, всё время нарастала. В то же время было очень страшно, очень страшно…  [3, C. 9].

— Чоловіків усіх забрали . Багато було, але були такі, що зуміли за гроші остаться і не пішли в армію. А так багацько людей: з кожного двору і по одному, і по двоє [4, C. 3].

— Люди, конечно, шли на фронт. Ну, как-то взрослые говорили, что кто-то там отказался  [8, C. 3].

Під німецьким чоботом

Незважаючи на опір радянських військ, німці продовжували стрімкий наступ. 

19 вересня 1941 р. до Києва в’їхали  три німецькі дивізії: одна з північного сходу, а  інші дві – з півдня [1, C. 381]. Розпочався 25-місячний період німецької окупації  [2, C. 326].

— Їхали мотоциклісти перші якісь по вулиці і потім їхали, ішли їхні солдати. Як їхала бідна частина —   все везли, що тільки можна, то вони більш менш себе готували,  їли й усе . Це ж села розграбовували, потому шо як за`їзжали у Київ, то у них було всього повно. У них масло, яйця і ще й живий скот за собою тягли.

— А як їхали такі —   більш бідніші, то курей у нас добре пошерстили. Осталась одна курочка . А потім ішли ще якісь такі голодні, то він (німець) ганявся за цією курочкою, ганявся та не міг зловить. А так усе забирали, що можна було [4, C. 3].

Зайнявши Київ, окупанти, ясна річ, почали встановлювати свої порядки

— Большой базар был, где сейчас стоит цирк и универмаг "Украина" и я слыхала, что там кому-то руку отрубили немцы, что кто-то украл у своих же.

— Где памятник сейчас Ленина, там стояла виселица и было написано, что девушка — партизанка. А так мирное население они не трогали  [8, C. 5].

Окрім фізичного примусу, німці також намагалися впливати на киян продуманою культурною та освітньою політикою.

— Було, якось виходила якась газетка німецька, було її кидали у двір в ящик безкоштовно , а то продавали там на вулицях кіоски були, то й продавали німецьку. Вона йшла на українській мові [4, C. 9].

— Немцы открыли школы. И они ввели "Божий Закон". Помню, шо приходил к нам поп и шото нам рассказывал.  Нас кормили. Была столовая во дворе [8, C.  12 ].

— Большинство людей конечно были настроены против немцов. Ну, высказывались они, конечно, где-то там на кухне и тихонько [8, C.  4].

Фото: Марш солдатів вермахту біля Київського університету

Щоправда, зрідка німці проявляли і певну гуманність щодо місцевих.

— Тоже міжду німцями попадаються якісь людяні, то пам’ятаю ми на них голодними  очима дивились, то вони нам намазали хліба і пригостили з братом [4, C.  8].  

Однак куди більшу гуманність окупанти все ж таки проявляли до певних привілейованих груп населення…

— А фольксдойче они назывались те, которые может у кого то были в роду немцы , то конечно они получали какие то пайки — их обеспечивали лучше. Жили и немцы  и фольксдойче  на Костельной улице [8, C. 15,18].

.....та тих, хто радо обслуговав усі їхні потреби

— Там, де філармонія на Хрещатику, там був клуб офіцерів і де були наші дівчата [4, C. 8].

— Там де Жуляны и недалеко были самолёты и казино. И моя сестра подружилась с одной "мэдхен" — девочкой, которая ходит к немцам туда в казино. Мама ругала мою сестру [8, C. 16].

— Конечно, их сразу кого подальше отправляли (після окупації), а кого и на какой то километр от Киева.  А хто ухитрялся, то сразу пошли в армию (женщин тоже брали, мобилизовывали ), а потом возвращалися и прекрасно выходили замуж и ещё за генералов выходили  ! [8, C. 8]

Фото: "медхен"-киянки відпочивають разом з німецькими солдатами

"Не смеют крылья чёрные над Родиной летать"

У ніч з 5 по 6 листопада Київ було звільнено силами військ 1-го Українського фронту [2, С. 352].

— Я знаю, что уже когда наши начали наступать немцы приказали всем ...Мирное население должно было выехать из центра и говорили, если кто не выедет …Они очевидно рассчитывали, что будут бои и чтоб им лучше воевать было [8, C. 7].

— Київ вже заняли (радянські війська), але ж дуже ще бомбили після цього німці Київ. Це було щось страшне , як вночі літали німецькі літаки і бомбили [4, C. 5 ].

— Киев разрушен был. Весь взорванный [ 5, C. 8].

Фото: Радянські танкісти біля будівлі ЦУМу.

Після війни

Після війни настав період Відбудови, однак це вже зовсім інша історія.

Список використаних джерел та наукової літератури

  1. Гальдер Ф. Военный дневник 1941-1942. – М.: АСТ; Астрель; Владимир: ВКТ, 2010. – 704 с.
  2. История Киева. Т. 3. Кн.1. – К.: Наукова думка, 1985. – 495 с.
  3. Людмила Михайлівна // Колекція 1 // Архів Центру усної історії.
  4. Олександра Олександрівна // Колекція 1 // Архів Центру усної історії.
  5. Павло Васильович // Колекція 1 // Архів Центру усної історії.
  6. Рибченко Л. Радянські військові мобілізації на території України у 1941–1945 роках // Друга світова війна: погляд з ХХІ століття. Історичні нариси: у 2-х кн. – К.: Наукова думка, 2010. – Кн.1. – С. 303-317
  7. Рокоссовский  К.  Солдатский долг. — М. : Вече, 2013. — 400 с.
  8. Тетяна Володимирівна // Колекція 1 // Архів Центру усної історії.