Про блокпости, повістки та затримання: велике інтерв’ю з представником ТЦК у Києві

Тема мобілізації — одна з найбільш обговорюваних не лише у столиці, але й по всій Україні. Недостатня кількість інформації та нерозуміння цього процесу зсередини породжує чутки та хвилі обурення серед суспільства.

Хто і де має повноваження роздавати повістки, чи можуть затримувати людину на вулиці, що говорять закони та чому ухилення є небезпечним?

Про це та інше «Вечірній Київ» поговорив із заступником начальника — начальником мобілізаційного відділення Дарницького районного у м. Києві територіального центру комплектування та соціальної підтримки Володимиром Новосядлим.

ЯК ПРОХОДИТЬ МОБІЛІЗАЦІЯ У СТОЛИЦІ?

— Для початку — який запит на мобілізацію ви зараз маєте?

— Про кількісні показники я, на жаль, вам повідомити не зможу, тому що це інформація з обмеженим доступом.

— Добре. А чи можете приблизно сказати, наскільки зараз вам вдається виконувати план?

— Про відсоток виконання також.

— Зрозуміла. Розкажіть тоді хоча б, у який спосіб проходить мобілізація у столиці.

— Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки отримує завдання від Київського міського ТЦК, в яких визначено кількісні та якісні показники щодо призову військовозобовʼязаних громадян.

Далі проводимо оповіщення осіб та уточнюємо їхні дані. ВЛК встановлює придатність до військової служби.

Після цього визначають людей, які підлягають мобілізації за станом здоров’я та за віковими характеристиками. Їх розподіляють у команди, які доправляють до навчальних центрів.

— Що мається на увазі під «якісними» показниками?

— Це військово-облікова спеціальність військовозобов’язаного. Наприклад, механік-водій, зв’язківець, сапер, кулеметник, стрілок, кухар. Потреби у багатьох структур різні.

Військові частини формують заявки на комплектацію. Далі на основі цього формується планове завдання для територіальних центрів, щоб ми призвали фахівців за напрямками, або направили людей на підготовку.

— Щодо якісних показників, які зараз найчастіше запити ви отримуєте?

— Знову ж таки я вам конкретики не скажу, тому що є запити на постачання мобілізаційних ресурсів до навчальних центрів. І вже у самому навчальному центрі відбувається розподілення. Там вже безпосередньо вони мають контакти з певними бригадами, які після завершення підготовки забирають їх.

— Повернімось до самого процесу мобілізації у Києві. Чи роздають працівники ТЦК повістки у спортзалах та кав’ярнях?

— Ну а чому ні?! Законодавством не визначено конкретно місця вручення повістки. Заходи з оповіщення населення здійснюються і за домашніми адресами, за місцем роботи (є відповідні обов’язки у керівників підприємств, установ та організацій стосовно виконання цих заходів), та й будь-де.

— Тобто, людину можуть без причини зупинити у громадському місці та перевірити дані? А далі, за потреби, вручити повістку?

— Потрібно зрозуміти, що у нас країна у воєнному стані. Серед нас може ходити хто завгодно і з будь-якими намірами. Ми ж бачимо звіти СБУ, що затримали навідника, корегувальника, якогось інформатора. Вони серед нас, у цивільному одязі.

Тому перевірка правоохоронними органами — це норма, тому що насамперед це питання безпеки. Якщо цього не робити, то може бути багато неприємних наслідків.

— Перед Новим роком по всій Україні з’явилися блокпости, але при цьому не було зрозумілої комунікації, для чого їх поставили. Почали ширитися чутки, що таким шляхом проводять мобілізацію. Чи можете роз’яснити, що це за блокпости і для чого їх встановили?

— Це питання не належить до нашої компетенції. Є військова адміністрація, є коменданти в певних адміністративних одиницях, які видають накази про створення тих чи інших блокпостів.

Ці блокпости були, але в якийсь час зникли. На мою думку, оскільки ми знаходимося у воєнному стані, розхолоджуватися не потрібно. Треба проводити контррозвідувальні заходи, виявляти осіб, які працюють на ворога. У зв’язку з цим, я думаю, і відбуваються певні фільтраційні заходи.

— Чи є працівники ТЦК на блокпостах?

— Так, ми залучаємося до роботи. У місті Києві є виданий наказ коменданта, де визначені працівники територіальних центрів визнані уповноваженими особами на здійснення перевірки документів у осіб.

Є відповідна постанова Кабінету Міністрів про затвердження порядку перевірки документів у осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла. Це Постанова №1456 від 29 грудня 2021 року, яка чудово все пояснює.

Уповноважена особа має право вимагати в особи пред’являти документи й не лише.

— Тобто, ви стверджуєте, що працівники ТЦК на блокпостах мають право на перевірку документів?

— Так. Це заходи з виявлення осіб, які ухиляються від постановки на військовий облік, від призову в рамках мобілізації.

Працівники ТЦК спільно з прикордонниками, поліцією, національною гвардією та іншими структурами залучаються до виконання цих заходів на блокпостах.

Якщо виявляють осіб, які ухиляються від мобілізації, то їм вручають повістку на явку до територіального центру з метою уточнення облікових даних.

— Можете детальніше розповісти, як проходить цей процес? Поліція зупиняє автомобіль на блокпостах чи саме працівники ТЦК?

— Ще раз повторю, блокпости організовуються не нами, тому це не наші повноваження. Визначається старший на цьому блокпосту.

— І цей старший вирішує, які авто зупиняти?

— Про саму процедуру не розповім, бо це не мої повноваження.

— Чи можуть працівники ТЦК забирати людину до військкомату? Тобто зупинили на вулиці, на блокпості та забрали. Мені важливо почути від вас, чи це законно?

— Представники ТЦК можуть пропонувати особі або пройти, або проїхати, щоб уточнити тут і зараз облікові дані в ТЦК. Питання щодо затримання осіб належить до компетенції Національної поліції.

— Тобто, примусове доставлення у ТЦК — це порушення законодавства?

— Якщо особа відмовляється, явно ухиляється від призову, викликається поліція, або ж представники ТЦК спільно з поліцією працюють. Далі складають протоколи про те чи інше порушення, яке сталося. Затримати особу може національна поліція в рамках адміністративного затримання. Нам такі повноваження законодавство не надає.

А взагалі ніхто нікого нікуди не повинен тягнути. У свідомості кожного громадянина має бути розуміння того, що потрібно виконувати свої обов’язки. У нас вже майже два роки минуло від початку повномасштабного вторгнення, але велика кількість осіб досі не уточнили свої дані.

Не задача ТЦК займатися розшуковими діями і якось витягувати громадянина з квартири, роботи чи іншого місця. Це обов’язок громадянина прийти й уточнити свої дані. Якщо він не підлягає мобілізації, то нехай надасть необхідні документи.

— Якщо аналізувати 2023 рік, наскільки успішною була ваша робота в плані мобілізації?

— 2023-й рік був важкий, особливо, друга половина, тому що працювала інформаційна компанія проти системи територіальних центрів.

Але я вважаю, що територіальні центри доклали максимум зусиль, щоб виконати поставлені завдання.

ЧИ ПРОВАЛИЛИ МОБІЛІЗАЦІЙНУ КАМПАНІЮ В УКРАЇНІ?

— Існує думка, що мобілізаційну кампанію в Україні провалили. Якщо на початку війни біля військкоматів стояли черги, то зараз їх намагаються обходити стороною. Чому, на вашу думку, так сталося?

— Я думаю, що на війні ніхто не хоче побувати. За цей час у нас з’явилося дуже багато очевидців цих страшних подій. У кожного, мабуть, є знайомі чи родичі, які беруть активну участь у бойових діях. Люди між собою спілкуються і я не думаю, що будь-хто з військових, хто зараз знаходиться на передовій, скаже, що там класно. Це перша причина.

Друга — це те, що у суспільстві чомусь сформувалася така думка, що війна десь далеко. Це мій суб’єктивний погляд на ситуацію з боку.

— В Україні нещодавно прийняли законопроєкт про реєстр військовозобов’язаних. Наскільки це полегшить мобілізаційний процес?

— Так, це єдиний реєстр військовозобов’язаних та призовників. Він має об’єднати всі бази, з якими необхідно працювати і це пришвидшить процес уточнення облікових даних.

І, можливо, в перспективі зменшить навантаження на самих військовозобов’язаних, тому що дозволить їм уточнити свої дані або отримати послугу в будь-якому територіальному центрі комплектування. Я «за» впровадження таких ініціатив.

— Дані військовозобов’язаних будуть в обмеженому доступі? Соцмережами вже шириться інформація, що це розповсюдження особистих даних.

— Послухайте, на сьогодні у кожного банку є реєстр клієнтів, надаються паспортні дані й так далі. Нічим не відрізняється цей реєстр.

Звичайно, він буде у закритий, і до нього матимуть доступ певні уповноважені посадові особи. З персональними ключами, з необхідним захистом і так далі.

Ще раз повторю: у нас за Конституцією прописані права та обов’язки. Частина населення, яка пішла у військо добровільно, виконує свої обов’язки.

Інша частина користується тільки правами, а про обов’язки забуває. Вам не здається це трохи несправедливим? Користуватися правами — це добре, але не потрібно забувати про виконання своїх обов’язків.

— Чи знаєте ви особисто цифри, скільки киян мобілізували від початку війни, або ж добровільно пішли у військо? Або ж скільки киян зараз служать?

— Ні.

— Ви багато говорите про обов’язок, але одночасно трапляються такі випадки, як от на Тернопільщині. Чоловік загинув через чотири дні прибуття на фронт. Рідні казали, що не проходив підготовку. Про це говорила вся країна. На вашу думку, як взагалі так сталося? І скільки повинно пройти часу від мобілізації до відправлення людини на фронт?

— Цей випадок був, здається, до внесення змін в законодавство. Вже відбулися зміни у Законі України про військовий обов’язок, військову службу. Також є певні директивні документи, які мають обмеження в доступі. Вони визначають, що не менше одного місяця має тривати базова загальна військова підготовка.

— Незалежно від того, є в людини бойовий досвід чи ні?

— Бойовий досвід у нас на території здобувався починаючи з 2014 року. Якщо людина має цей бойовий досвід, то, звичайно, вона має цю підготовку і певні можливості бути призваним безпосередньо до бойової частини.

Всі інші громадяни, незалежно від того, проходили службу, чи ні, підлягають базовій загальній військовій підготовці в навчальних центрах. І лише після цієї підготовки на них можна покладати виконання тих чи інших завдань.

ЩО ЗАГРОЖУЄ ЗА УХИЛЕННЯ ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ?

— Не секрет, що існує чимало шляхів, через які люди намагаються уникнути мобілізації. Найпростіший — просто викинути повістку у смітник, проігнорувати її, і це ніби відтермінує призов. Принаймні, така думка у суспільстві існує. Наскільки це «робочий» варіант, і як ви з цим боретеся?

— Давайте спершу розділимо поняття «звільнення від мобілізації» та «ухилення», бо це кардинально різні речі. Звільнення від мобілізації визначено в статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Там визначено виключений перелік підстав, які звільняють осіб від мобілізації. Наприклад, бронювання працівників за державними органами влади, підприємствами, установами, організаціями.

Звільнення за станом здоров’я та сімейними обставинами. Наявність трьох дітей, дитини з інвалідністю, дружини чи одного з батьків з інвалідністю першої чи другої групи у разі відсутності осіб, які могли б здійснювати догляд і так далі. У статті детально це розписано.

А тепер щодо ухилення від мобілізації. От ви навели приклад, коли особа отримала повістку, викинула її у смітник і не з’явилася. У разі неявки особи то ТЦК матеріали направляють до Національної поліції. Вони з’являються у базі даних як розшукувані особи.

Згідно з Постановою 1487 Національна поліція має затримати та доставити до ТЦК військовозобов’язаних та резервістів, які вчинили адміністративне правопорушення для складання протоколу.

Поліція відпрацьовує свій алгоритм дій, і потім таких осіб нам доставляють.

Складається протокол про адміністративне правопорушення. Якщо особа заявляє, що вона не бажає спілкуватися, то це вже явний факт ухиляння від мобілізації. За це передбачено кримінальну відповідальність. Складають відповідні документи й матеріали подають на досудове розслідування стосовно ухиляння.

У нас є певне напрацювання із цього приводу. Є вже рішення суддів та кримінальне покарання.

— А скільки років в’язниці загрожують?

— Від трьох до п’яти.

— Вже є випадки, коли когось зачинили за ґратами?

— У випадку, про який я сказав, особу засудили умовно.

— А не можуть використовувати цей шлях як спосіб ухиляння? Тобто людина спокійно перебуває вдома, а не на фронті.

— Вона підлягає призову. Її можуть призвати, і вона буде відмічатися у командира військової частини.

— Це лише один такий випадок по Києву є, коли притягнули до відповідальності?

— Я кажу вам за Дарницький район. По Києву таких випадків більше. Зона моєї відповідальності — Дарницький район, і там не один випадок. Їх більше, але вони знаходяться на різних стадіях.

Але це не масово. Тобто вони не в один час здійснили це правопорушення. Хтось здійснив раніше, вже минув певний шлях зі збору доказів, оголошення підозри, передачі матеріалів до суду і винесення рішення. Кожен випадок на своїй стадії.

— Це мінімальне покарання за ігнорування повістки?

— Ну, знов таки, є два види повістки. Перший вид — це ті повістки, які, як ми вже згадували, можуть вручати на блокпосту.

До речі, багато розмов про те, хто має право вручати повістки. Є уповноважені особи. Ними можуть бути навіть представники ЖКГ, які мають повноваження здійснювати заходи з оповіщення мешканців того чи іншого будинку.

— Тобто, вони отримують розпорядження і перелік адрес, за якими здійснюють оповіщення?

— Так. І їхня задача — доставити адресату повідомлення про те, що його запрошують в територіальний центр. Це один вид повістки.

Друга повістка — це коли особа уточнила свої облікові дані, і її призначили в ту чи іншу команду. Це так звана бойова повістка.

Якщо особа ігнорує її та не з’являється, то наступає кримінальна відповідальність. А неявка по повістці для уточнення облікових даних підлягає адміністративній відповідальності.

— Ще один спосіб звільнення від мобілізації — це бронь.

— Так, є постанова Кабінету міністрів, в якій визначений порядок здійснення цих захистів.

Є певний алгоритм, за яким здійснюється процедура бронювання. Наприклад, якщо підприємство визначено критичною інфраструктурою, або має мобілізаційне завдання, виготовляє товари військового призначення та інше. їм необхідно мати кваліфікованих працівників, які виконуватимуть ці завдання.

Тому що, призвавши їх, ми можемо більше шкоди наробити державі, з точки зору оборони, ніж не призвавши.

— Чи не зловживають цим?

— На мою думку, трохи занадто багато бронювання зараз.

— Чи були випадки на вашій практиці, коли, хтось «купив» собі бронь, але фактично не працює на підприємстві?

— Це все перевірять. Підприємство має не менше одного разу на рік звіряти облікові дані своїх працівників з обліковими даними в ТЦК.

Це не наше повноваження перевіряти, чи він фізично працює на підприємстві. Наша задача — перевірити відповідність військово-облікових документів, військово-облікової спеціальності, своєчасність поновлення облікових даних та інші дані.

— Інший спосіб — купівля довідки про непридатність за станом здоров’я. Як ви це перевіряєте?

— Для цього створені військово-лікарські комісії, які комісійно оглядають кожного військового зобов’язаного і виносять рішення.

Якщо висновок «Придатний» або «Обмежено придатний», то таку особу ми розглядаємо як кандидата на призов.

Якщо ж рішення «Тимчасово непридатний» або «Непридатний», то ці дані перенаправляють на Київську міську комісію і Центральну військово-лікарську комісію

У разі, якщо доказів недостатньо або є якісь питання до самого військовозобов’язаного, його викликають на ті вищі комісії, які можуть затвердити або ж навпаки не затвердити рішення попередніх комісій. Ось така система контролю.

Якщо військовозобов’язаний не згоден з рішенням районної ВЛК, він може оскаржити його на вищих комісіях.

— Ще один спосіб — це шлюб з людьми з інвалідністю або опікунство над ними. Багато з’явилося фіктивних шлюбів. Чи можете ви це перевірити та довести і як?

— Знову ж таки, у нас немає повноважень перевіряти фіктивність чи не фіктивність шлюбу. Але ми перевіряємо документи стосовно наявності інших осіб, які мають здійснювати догляд за такою особою. Наприклад, якщо це дружина, то опікуватися нею можуть батьки, теща чи тесть.

Знов-таки, це не ухилення. Звучить трохи некоректно стосовно тих, хто справді має причини не підлягати мобілізації.

Можливо, є люди, які використовують фіктивні шлюби. Якийсь відсоток є, цього не заперечую.

— Звісно. Я маю саме на увазі тих людей, які шукають будь-які способи, щоб ухилятися від мобілізації.

— Усі підстави визначені у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До речі, багато дорослих студентів з’явилося, які вирішили здобувати освіту за денною формою навчання, тому що в законі ця категорія також не підлягає призову.

— Чи знаєте ви про існування телеграм-каналів, такі як «Повістки Києва»?

— Знаю. З однієї сторони неприємно бачити те, що є певна кількість боягузів, які не готові виконувати свої обов’язки як громадян України. Розчаровує, що їх велика кількість. Причому вони дуже щиро про нас відзиваються, навіть з ненормативною лексикою.

Я вважаю, що ворог це також використовує проти нас як зброю. Моя думка, що потрібно з цим щось робити. Мені б хотілося, щоб телеграм-канали звучали таким чином: «Хлопці сьогодні роздають повістки біля магазину, метро, приходьте, отримуйте».

— Як цього досягти, на вашу думку?

— Треба проводити таку інформаційну політику і нагадувати населенню, що ми у війні з сильним ворогом. Не потрібно недооцінювати ворога. Ресурс у нього набагато більший і в людському плані, і в кількості озброєння.

Моя позиція така: якщо наше покоління не вирішить це питання, то його доведеться вирішувати майбутнім поколінням. Або, в іншому випадку, Україна, як держава, не буде існувати.

Юлія СЕРГЕЄВА, фото Бориса КОРПУСЕНКА, «Вечірній Київ»