У Києві попрощались з академіком, відомим богословом Дмитром Степовиком
Чин похорону за видатним релігієзнавцем та дослідником українського сакрального мистецтва відправили у Володимирському соборі.
Вчені, письменники, військові, духовенство і всі, хто зростав на просвітницьких виступах та лекціях Дмитра Степовика, прийшли сьогодні, аби востаннє подякувати йому, попрощатись та вшанувати за велику працю на благо України та церкви.
Дмитро Власович своїми унікальними розповідями про історію християнства, про українську ікону, запалив вогник віри у мільйонів молодих людей.
Він народився у селі Слобода на Житомирщині, першу освіту отримав у КНУ імені Тараса Шевченка, на факультеті журналістики, згодом став відомим дослідником християнства, академіком НАН, професором історії мистецтва Київської православної богословської академії, професором історії культури Українського вільного університету у Мюнхені.
Предстоятель УПЦ (КП) владика Філарет після того, як Дмитру Степовику проспівали «Вічну пам’ять», розповів про спільну просвітницьку роботу з вченим-релігієзнавцем.
«Більше 500 ефірів на радіо ми провели разом. Я думаю, що багато хто, слухаючи ці пояснення Святого письма та історії християнства, став прихильником віри Господа нашого Ісуса Христа. Тому будемо дякувати Богові за те, що він послав нам таку людину, яка проповідувала слово Боже», — звернувся до присутніх очільник УПЦ (МП).
Андрій Ковальов, речник Генштабу ЗСУ прийшов на прощання з вченим-богословом з великим оберемком темно-червоних троянд. Він вистояв увесь чин похорону до кінця.
Професор, який виховав практично всіх священників нинішньої ПЦУ, — так у розмові з кореспонденткою «Вечірнього Києва» про Дмитра Степовика назвав його учень Андрій Ковальов.
Він зазначив, що Дмитро Власович був справжнім практикуючим і непохитним християнином. Це український феномен. Справжній фундаментальний дослідник. Світоч для нашої церкви і велика втрата. Він був надзвичайно активним учасником церковного визвольного руху.
«Це людина, яка все життя присвятила боротьбі за автокефалію та розмосковлення української церкви не словом, а ділом, просвітою, боротьбою за Київський патріархат. Він завжди був принциповим прихильником Київського патріархату і це був його сенс життя, його кредо життя, що Українська церква настільки багатостраждальна і вона найбільша церква православного світу і вона повинна мати статус Київського патріархату. Це була його мрія. Я переконаний, що знов мрія і задум Дмитра Власовича Степовика буде реалізована. Врешті, всім світом православним буде визнано українську православну церкву у статусі Київського патріархату і так збудеться пророцтво Степовика», — розповів про видатного вченого спікер генштабу ЗСУ.
За радянських часів професор Степовик проявляв неабияку сміливість. У нього тримали заборонену літературу. Своїми спогадами про Дмитра Степовика написав митрополит Української Греко-Католицької Церкви Борис Ґудзяк:
«26 квітня 1988 року я взяв участь у протестній акції перед музеєм Леніна з нагоди дворіччя Чорнобильської катастрофи, що її організував Олесь Шевченко. Повертаючись, зрозумів, що за мною слідкують. Поїхавши по вулиці Артема тролейбусом, я сховався у Покровському монастирі й ласкава монахиня мені випустила чорним ходом. Звідти я непомітно забіг до Дмитра Власовича і там перебував два дні», — згадав епізод з життя митрополит УГКЦ.
Дмитро Власович відкрито і прихильно ставився до греко-католиків, хоча відома його чітка православна незалежна релігійна тотожність.
З 2015 року Степовик доклав чимало зусиль для того, аби в українській армії з’явилась капеланська служба.
Військовий капелан протоієрей Іван Грицюк розповів «Вечірньому Києву», що він з першого випуску Київської духовної академії, яку закінчив у 1997 році.
«Глиба, доктор мистецтвознавства, філософії, богослів’я», — розповів капелан про викладача, якого знали й дуже любили майбутні капелани.
Після закінчення академії Іван Грицюк викладав у духовних школах, а згодом став священиком у війську:
«Він стояв біля витоків капеланства. Один з тих, хто робив це для духовного зростання наших воїнів, їх змужніння. Сам я вважаю, що капеланство стало статутним і духовність війська зросла — це відчутно. Будемо його пам’ятати й за нього молитись. Слава його в його працях і його спадку!»
Коли відспівали Дмитра Власовича Степовика та виносили із собору труну з тілом — пролунав сигнал «повітряна тривога».
Поховали академіка біля могили його матері на Берковецькому кладовищі у Києві.
«Вечірній Київ» повідомляв про те, що на 86-му році життя відійшов у засвіти Дмитро Степовик — доктор мистецтвознавства, доктор богословських наук, доктор філософії, дослідник українського сакрального мистецтва й творчості українських майстрів образотворчого мистецтва в діаспорі, довголітній голова Сенату ОУН.
Ольга СКОТНІКОВА, Олексій САМСОНОВ, «Вечірній Київ»