Чорне від сажі приміщення і мертвий кіт на кухні: як ракетний обстріл зруйнував квартиру в Соломʼянському районі

На початку місяця, 2 січня, росіяни вчергове обстріляли Київ ракетами. Тоді уламок збитого «Кинджалу» впав у кількох метрах від багатоповерхівки в Соломʼянському районі. Понад пів сотні людей отримали поранення різного ступеня. Рятувальники один за одним на руках виносили травмованих; шукали пів завалами людей та їхніх тварин. Згодом стало відомо, що трагічний ранок забрав життя чотирьох людей.

Епіцентром руйнування став третій та четвертий підʼїзди. Квартири там згоріли вщент. В одній з них жила мати-одиначка Вікторія Захарченко, її дві неповнолітні доньки — шести та 13-ти років, і свекруха.

На Новий рік родина поїхала до родичів в Оболонський район, і наступні два дні провела там. Це врятувало жінок та дівчат від миттєвої та страшної загибелі у власній квартирі. Оскільки, за словами рятувальників, у них не було б жодного шансу вижити. І правило «двох стін» там не допомогло б.

Сімʼя Вікторії досі приходить до тями від усього, що на них звалилось 2 січня. Киянка погодилась відмотати той страшний день та розповісти, як усе було; як вони нині намагаються відновити втрачені документи та що із житлом.

«ДОНЬКА ПРОСИЛАСЬ ЗАЛИШИТИСЬ ЩЕ НА ДЕНЬ В ГОСТЯХ. І ЗАВДЯКИ ЦЬОМУ МИ ЖИВІ»

У будинку на вулиці Мокра (колишня Кудряшова) Вікторія з дітьми й свекрухою жила у двокімнатній квартирі на третьому поверсі. Поруч із будинком — школа, в яку ходили діти.

«Ми жили спокійним життям. Дівчата в школі, я працювала дистанційно вдома. Після Нового року планувала змінити роботу, але не вийшло», — зітхає Вікторія.

Новий рік родина святкувала у родичів на Оболоні. Взяли з собою і хомʼячка, на ім’я Краса. 1 січня вони мали вертатись додому, однак молодша донька попросила маму залишитися їх ще на один день в гостях.

«Мовляв, там є котики та набагато веселіше, аніж вдома. Тому ми й лишись», — пояснює співрозмовниця.

Вранці 2 січня Київ відбивався від російських ракет. Було гучно у всіх районах. За словами Вікторії, на Оболоні ситуація була контрольована і в укриття ніхто не спускався.

А за кілька хвилин телефон жінки завібрував: подруга запиталась, чи все добре з ними та чи не в їх будинок влучив уламок ракети. Слідом написав повідомлення й однокласник старшої доньки. Він запитався, чи все добре з Машею (старша донька). Бо, мовляв, він їй дзвонить, але її телефон не відповідає.

«Я йому у відповідь пишу: «Все ок, а чому питаєшся?». А він мені: «Ви що не знаєте? У ваш будинок ракета попала!» — переказує співрозмовниця.

Наступні хвилини Вікторія почала моніторити новини в телеграмі та роздивлятись світлини будинку у вогні. І так, їхнього будинку.

«На місці вже працювали всі екстрені служби. На перших фото — рятувальник виносить мого сусіда Олега, який має інвалідність. Дихати ставало дедалі важке, серце колотилось, а на очах сльози. Як так?!» — важко говорить жінка.

«НА КУХНІ ЛЕЖАВ ЗГОРІЛИЙ СУСІДСЬКИЙ КІТ»

Вікторія набирала сусідів, натомість лунала фраза: «На даний момент абонент не може прийняти дзвінок?». Вона вирішила поїхати до будинку та подивитись, що там відбувається.

«Картина була жахливою: дорога, устелена склом та сміттям, а поруч палаючі й пошматовані, як бляшанки, автівки. Будинок горів, у повітрі — попіл. Усе навкруги було в диму, крики, люди…

Я обійшла будинок, подивилась на свої вікна і побачила, що там все чорне. Моя квартира згоріла повністю. За словами рятувальників, між нашим, третім, підʼїздом та сусіднім розірвалась бойова частина «Кинджала», — продовжує співрозмовниця.

Поруч з екстреними службами працювали й волонтери, яких зібрали представники громадської організації «Лос Соломас».

Зайти всередину місцевим дозволили лише на вечір. Вікторія підіймалась по сходах у супроводі волонтерки Аліни Боднар, яка, здається, непомітно підійшла до згорьованої жінки, й почала допомагати їй у всьому.

«Коли ми переступили поріг нашої квартири, у мене був сильний шок. Ще раз пересвідчилась — усе згоріло, всюди сажа. Залізні вхідні двері були деформовані, а дверей в інших кімнатах не було: їх вирвало вибухом.

Памʼятаю, як оглядала свою кімнату та вслух промовляю: «А де моя шафа?». А мені у відповідь: «Під ногами. Ви на ній стоїте», — згадує співрозмовниця.

У тій шафі знаходились всі документи родини. Зокрема, і на квартиру. Були там і відкладені гроші та обручка від колишнього чоловіка. Її Вікторія хотіла знайти, щоби здати в ломбард і мати після руйнування квартири хоча б якісь гроші. Утім все дарма, вогонь знищив усе.

У дитячій кімнаті матір знайшла дві скарбнички доньок, які збирали на свої маленькі мрії. іони також були в сажі, а замість грошей — попіл.

«Потім я пройшла до нашої кухні. Там лежав згорілий кіт наших сусідів. Як він тут опинився? Скоріш за все тварину викинуло вибуховою хвилею… У той момент я ще більше розревілась та не хотіла вірити в те, що сталось. Тут могли бути мої діти, я, свекруха! Рятувальники мені пізніше пояснили, що в нас не було шансів вижити у квартирі. І правило „двох стін“ нас би не врятувало», — наголошує Вікторія.

Лежала на підлозі й згоріла маленька ялинка, яку діти прикрашали напередодні зимових свят.

«Вони так захоплено її обвішували іграшками й кульками, що навіть доходило до сварок, чиїх іграшок на новорічній красуні буде більше», — каже матір.

Доньки Вікторії дуже сумують за своєю невеликою, проте затишною кімнатою. Особливо за малюнками на стінах, книжками, зручним диваном, іграшками та гаджетами.

«Старша донька трохи закрилась в собі після того, а молодша — днями перераховувала свої діснеївські казки, які я їй читала на ніч та плакала. Хоче додому на Кудряшова», — зітхає вона.

ПРО ЗАГИБЛИХ У БУДИНКУ

Той день забрав життя чотирьох людей. Одна з них — це викладачка Києво-Могилянської академії 84-річна Людмила Шевцова. За тиждень, 2 лютого, вона мала святкувати ювілей…

«Вона жила на два поверхи вище за нас. Боже, як же ми її любили… Це така приємна, інтелігентна жінка. Вона добре ставилась до моїх дітей. Її загибель для мене була шоком.

Ще одна жінка з нашого підʼїзду померла в реанімації.

З інших підʼїздів із загиблих — жінка, яка загинула на місці: згоріла у квартирі. Та чоловік, який отримав важкі поранення. Він помер в лікарні», — із сумом говорить Вікторія.

НЕБАЙДУЖІ ВІДПРАВЛЯЛИ ГРОШІ ТА ОДЯГ ДІТЯМ

Волонтерка Аліна Боднар у своїх соцмережах розповіла історію Вікторії та відкрила збір на допомогу її родині. Українці охоче допомогли зібрати кошти сімʼї Захарченків.

«Багато людей зголосились допомогти нам, навіть не очікувала такого. Вдячна всім! Дехто відправляв моїм донькам одяг, дехто писав слова підтримки у фейсбуці. У повідомленнях — побажання не падати духом, бути здоровими, у безпеці та завжди на звʼязку.

Ці люди мене так зарядили та змотивували надалі обовʼязково долучатись до допомоги іншим. Чи то чай розливати на місці руйнування в штабах, чи то підмітати підʼїзди від уламків та скла. Я вкотре усвідомила, що наша сила у єдності», — наголошує киянка.

Зараз Вікторія займається відновленням документів про нерухомість, які згоріли. Розв’язати це питання вкрай важливо, адже вони хочуть подати заявку на відшкодування житла за державною програмою Євідновлення.

Поки родина живе у рідних. Міська влада запропонувала їм тимчасове житло — з двома кімнатами. Вікторія погодилась на таке тимчасове житло.

До теми — Судді, візажисти та студенти: хто розбирає завали біля будинку в Солом’янському районі. ФОТОРЕПОРТАЖ

Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»