«Київ. Жінки. Війна»: у столиці презентували книгу про воєнні спогади українок
Спогади двадцяти українок, які поділились своїми переживаннями та діями у час війни, об’єднали у книгу «Київ. Жінки. Війна», яку видали за підтримки Київради та Департаменту суспільних комунікацій КМДА.
Увечері 25 січня в Колонній залі КМДА зібрались жінки, які у глибинному сенсі можуть називатись посестрами.
Кожна з них відлік воєнних буднів рахує по-своєму. Одні — з 20 лютого 2014-го, інші з 24 лютого 2022-го. Але всі вони об’єднані тим, що прийняли, напевне, найважливіше рішення в житті — бути з Україною, працювати на Перемогу.
Зазвичай мемуари пишуть після подій. Але книгу «Київ. Жінки. Війна» видали у розпал бойових дій на Донбасі та на півдні. Війна триває і зафіксувати унікальні щоденникові, дуже особисті розповіді про пережите — варто саме зараз.
Читаючи ці живі свідчення, кожна українка згадає і свої перші дні війни, подумає про тих, кого довелось рятувати, про тих, часто незнайомих людей, які допомогли виїхати з окупації, пережити втрати, зберегти дітей.
За словами заступниці голови КМДА Марини Хонди, закарбовувати в літературі те, що ми пам’ятаємо, — важливо для нашої історії. Вона зізналась, що перед зустріччю з жінками, передивлялась свої фото часів оборони Києва і зрозуміла, що більшість світлин видалила. Хотіла забути ті важкі переживання.
«Київ став мілітарним. Київ став чоловічим. У місті було дуже мало людей. Для мене це був окремий виклик, бо я відповідаю за соціальну сферу. Організовували тоді багато евакуаційних потягів… Жінки, які залишались тут, взяли на себе додатковий тягар, якого раніше не було. Крім цього було й особисте: дитина, яку ти посадив у потяг у невідомому напрямку; батьки, які залишились у Чернігівській області…» — поділилася під час зустрічі Марина Хонда.
Такі спогади зазвичай люди блокують, каже вона. Але у Департаменті суспільних комунікацій вирішили видати історії жінок, бо пам’ять стирає багато чого, а книга — все це збереже.
Збірку спогадів і роздумів жінок про життя в столиці у період повномасштабного вторгнення довелось редагувати та впорядковувати Мілі Іванцовій. Вона розповіла, що залишилась у Києві з вагітною донькою. І саме у час оборони столиці стала бабусею.
Тональність книги вийшла напрочуд сильною, вона не несе депресивності.
«Я хотіла, щоб історії були перекладені багатьма мовами. І щоб світ дізнався, що і як ми тут переживали й переживаємо. З перших вуст жінок-берегинь», — поділилась метою своєї роботи пані Іванцова.
Війна змінила життя чоловіків, жінок, дітей. Мільйонам довелось покинути свою оселю, рідне місто чи село і шукати опору та вибудовувати долю на новому місці.
В країні сьогодні 4, 5 млн переселенців, у Києві — понад 207 тисяч ВПО, які зареєструвалися у столиці після початку повномасштабного вторгнення.
Одна з тих, хто знайшов прихисток, журналістка з Херсону Оксана Наумова.
Вона для книги дала цілий щоденник, де розповідала, як день за днем звикала після окупації до київського життя. Оксана знайшла тут роботу, звикає до нових маршрутів для прогулянок і зізнається, що кияни допомогли їх пережити відчуття втрати дому, який не замінить ніщо.
На презентації книги відома волонтерка, парамедикиня, а до війни — режисерка, Леся Литвинова була з маленькою донькою. Присутність дівчинки була ніби знаком для всіх присутніх: закінчимо ми цю війну Перемогою, чи в окопи піде покоління нинішніх дітей?
«Нас попереду чекають важкі часи. Ми зараз не в кінці цього шляху і навіть не в середині. Готуйтесь до того, що доведеться воювати. Або тримати небо над тими, хто воює…»
Леся закликала зробити все, щоб нинішнім дітям не довелось йти на фронт.
Киянка, яка працює 32 роки у Київському метрополітені Олена Муштенко, розповіла, що прожила з тими, хто знайшов прихисток на станціях метро, понад 30 днів.
Вона зізналась, що одним з найскладніших моментів у перші дні війни виявився розподіл та роздача хліба. Місто якраз готували до кількаденної комендантської години, двері метро на цей час закривалась, а 15 мішків білого хліба треба було поділити на всі станції — від «Сирця» до «Червоного хутора».
Її вразив рівень свідомості та благородства киян, які чесно і чітко допомогли зробити так, що хліб був для всіх.
Ірина Солошенко, яка знана ще з часів роботи медиком на Майдані у Революцію Гідності, нині працює у Центральному військовому шпиталі Міноборони і є керівницею проєкту евакуації поранених БФ «КОЛО». Жінка розповіла про медсестру, що допомагала пораненим, хоч її двоє дітей-підлітків лишились самі в окупованому передмісті столиці.
Іринин чоловік — також лікар у шпиталі. Вона у спогадах описала дуже особистий момент 25 лютого 2022 року.
«Ми з чоловіком попрощалися. Сказали один одному: „Хороше життя ми прожили з тобою“, — і пішли працювати, чудово розуміючи, що може статись все».
Голова комісії з питань культури, туризму та суспільних комунікацій Київради, депутатка Київради від фракції «Удар» Вікторія Муха згадала перші дні війни й дзвінки людей на її телефон з одним питанням: «Що я можу робити? Де я можу бути зараз корисним?»
«Ці 20 оповідань — це, мабуть, не оповідання, а сторінки життя. Для когось це перша проба пера. Всі ці двадцять розповідей об’єднані Києвом. Я хочу побажати, щоб наступна збірка, яка ви напишете, яка буде в усіх бібліотеках, яку допоможе видати Київська міська рада, це буде книжка «Київ. Жінки. Перемога», — звернулась до присутніх Вікторія Муха.
До слова, керівником проєкту став відомий видавець Ігор Степурін. Книжку готувала й рекомендувала Видавнича рада Департаменту суспільних комунікацій, яка поновила роботу на другий рік війни.
Варто зазначити, що презентація книжки «Київ. Жінки. Війна» зібрала повний зал. Після дискусії відбулась і автограф-сесія, під час якої жінки спілкувались з авторками оповідань, говорили одна одній слова вдячності та підтримки.
«Життя триває. Київ бачив багато на своєму віку. Переживе і це. І ми йому допоможемо, як і він допомагає нам», — так упорядниця видання Міла Іванцова написала про те, як саме усвідомлення, що ти знаходишся у Києві, давало сили тримати стрій у найскладніші дні оборони столиці.
До слова, Видавнича рада при Департаменті суспільних комунікацій уже дев’ять років займається книговидавництвом, Марина Хонда зазначила, що щодо видання «Київ. Жінки. Війна», то є ідея створити його телеверсію.
***
Читайте також:
«Поезія з окопів: у Києві представили збірку віршів військових». У книгарні «Сяйво книги» представили видання з віршами 26 військових киян, які виконують бойовий наказ в ЗСУ, Нацгвардії, Теробороні, Нацполіції в різних регіонах України.
Ольга СКОТНІКОВА, Борис КОРПУСЕНКО «Вечірній Київ»