Моя душа: у Києві презентували збірку віршів матері загиблого азовця
Книга — це те, у що змогла перетворити свій біль авторка.
19 січня у столичній бібліотеці імені Степана Васильченка пройшла презентація збірки поезій Світлани Припишної «Моя душа».
Ця збірка про життя багатодітної родини у мирні часи та після повномасштабного вторгнення росіян. Більшість віршів Світлана присвятила полеглим воїнам, які віддали життя заради свободи та миру в Україні.
Серед рядків про мужніх захисників та захисниць є ті, які жінка присвятила рідному сину Андрію з позивним «Шегі». Хлопець служив бойовим медиком в «Азові», мав кохану дівчину Юлію «Сирену» Зубченко, яка також несла службу в бригаді.
Але, на жаль, обидва не повернувся до своїх рідних. Андрій загинув 15 квітня 2022 року у віці 24 років поблизу «Азовсталі», його бронетранспортер потрапив під обстріл під час переправи через річку Кальміус. Снаряди розбили міст і БТР впав у воду, весь екіпаж потонув.
Юлія ж загинула у віці 27 років, коли несла службу як бойова медикиня. Під час авіанальоту, бомба влучила у бункер, який був на той час шпиталем.
Також Світлана Припишна має сина Івана, який вважається зниклим безвісти. Єдиною втіхою та підтримкою для жінки є дві її доньки Поліна та Марія, і маленький онучок Михайлик.
«Я зі школи знала як краще складати рядки, аби воно римувалося, але до цього не писала, почала на стресі. Видати саму збірку було зобов’язанням перед матерями, сини яких потрапили до книги. Також плануємо створити ще одну збірку, але пізніше, бо є готові вірші як про життя, так і про загиблих Воїнів», — розповіла Світлана Припишна.
На презентації також були присутні родичі загиблих азовців, вони розповіли про своїх рідних та зачитали вірші, які присвячені їм. Але головне, закликали пам’ятати як про кожного Захисника та Захисницю, які віддали своє життя за свободу, так і про тих, хто досі у полоні.
Також днями у Києві представили книгу про подвиги українських захисників, детальніше про твори, які увійшли до збірки читайте у матеріалі «Вечірнього Києва».
Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ»