У Києві тривають події до 100-річчя Сергія Параджанова

Січень проходить під знаком визначного митця — кияни мають змогу послухати про нього лекції та подивитися фільми.
Відзначення ювілею стартувало у столичному Будинку кіно, у день 100-ліття Сергія Параджанова (справжнє ім’я Саркіс Ховсені Параджаньян). На вечір зібралися сотні людей — від тих, хто знав митця особисто, до поціновувачів його творчості та студентів.
Дійство розпочалось під звуки гуцульської трембіти та коломийки. Присутнім показали документальний фільм, присвячений життю і творчості Параджанова. Картину, в якій використано чимало архівного відео, створили Роман Балаян та Дмитро Томашпольський. Зокрема, сам Параджанов згадує, як ще в дитинстві переодягався в різних героїв та постійно щось придумував. Про режисера розповідають його друзі, рідні, колеги.

25 квітня 1974 року судова колегія з кримінальних справ Київського обласного суду присудили Сергія Параджанова до 5 років позбавлення волі у таборах суворого режиму. За статтею 122 Кримінального кодексу УРСР, звинувативши в «українському націоналізмі та гомосексуалізмі» та засудила на 5 років таборів суворого режиму. Вийти з-за ґрат йому допомогли іноземні друзі. Зокрема, французький письменник Луї Арагон у 1977 році особисто зустрічався з Леонідом Брежнєвим. Після звільнення Сергій мав залишити Україну.
Символічно, що вирок Сергію Параджанову ухвалили, коли йому було 50 років. А на 100-річчя в Україні його нарешті реабілітували.

«Восени 2020 року Верховна Рада України прийняла закон про реабілітацію жертв політичних репресій з конкретними статтями кримінального кодексу. За ці роки реабілітовано і визнано жертвами політичних репресій майже 3 тисячі осіб, — розповів заступник Голови Національної комісії з реабілітації в Україні Йосиф Зісельс. - Восени 2023 року Інститут національної пам’яті отримав листа від Офісу Президента, в якому пропонувалося розглянути справу Сергія Параджанова, чи можливо його реабілітувати до 100-річчя.
Ми вивчали два томи кримінальної справи. Не могли знайти підстави для реабілітації. Адже сама стаття 122 не входила до переліку статей, за якими передбачена реабілітація. У грудні отримали документи з архіву комітету державної безпеки УРСР. З них видно, що з середини 1960 до середини 1970-х років за Параджановим був суттєвий секретний нагляд. Там були доноси, відомості про його розмови, лист до вищих партійних органів з приводу неблагодійності. Завдяки цим новим даним ми змогли розглянути справу під політичним кутом».
Як зазначив кінознавець Сергій Тримбач, Сергій Параджанов є не лише видатним кінорежисером та митцем, а символом. Його подвижницьке життя засвідчило злам, що стався в постсталінську епоху. І незалежністю Україна завдячує також людям в 1960-х роках, які несли та захищали свободу.

Віце-президент Національно академії мистецтва України Олесь Санін вручив нагороди, якими цьогоріч Президія академії відзначила тих людей, які досліджують творчість Сергія Параджанова або впроваджують його принципи в життя.
Почесний диплом отримала гендиректорка Національного центру Олександра Довженка Олена Гончарук — за принциповість і стійкість у боротьбі за збереження Довженко-центру.
Срібну медаль вручили кінокритику Андрію Алфереву — за новаторські підходи та переосмислення під час підготовки експозиції виставки «Тіні забутих предків» про фільм Параджанова, що проходила у «Мистецькому арсеналі» у 2016 році.
Золоту медаль отримав режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук за пошук, експеримент, новаторський підхід у втіленні українських традицій засобами кіномистецтва у фільмі «Памфір». Він розповів, що наразі знімає документальну стрічку на передовій, фіксуючи розмови воїнів.
«Важливо, що кінематограф фіксує тектонічні зміни, які відбуваються в нашому суспільстві. І спільний знаменник війна, яка триває 9-й рік, повномасштабне вторгнення зробило дотичним до неї всіх», — поділився він.

Голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Борденюк повідомив про запровадження професійної премії імені Сергія Параджанова. Вона відзначатиме найкращих у кінопрофесіях, найкращий фільм року та найуспішніший дебют та вручатиметься щорічно у день народження митця.
«Сергій Параджанов творив навіть у неможливих умовах. Так, у в’язниці створював колажі та малював. А коли відібрали олівці, на кришечках від молочних пляшок видавлював портрети цвяхом. А потім заливав фольгу смолою, — розповів Сергій Борденюк. — Так з’явилися його талери. Коли їх побачив Фелліні, то за їх зразками відлив срібну медаль, почесну нагороду за найкращий фільм на фестивалі у Ріміні. Іншу медаль зробили нагородою для кінофестивалю в Єревані. Один з талерів Параджанова стане відзнакою професійної премії Національної спілки кінематографістів».
Протягом січня кияни мають змогу познайомитися ближче з творчістю видатного митця.

Цього місяця Будинок кіно підготував такі зустрічі
22 січня о 17:30 «НЕВІДОМИЙ ПАРАДЖАНОВ», Станіслав Сукненко
Фільм «Саят-нова», 1969. Режисерська версія легендарного фільму ʼКолір гранатуʼ.
29 січня о 17:30 «НЕВІДОМИЙ ПАРАДЖАНОВ», Станіслав Сукненко
Програма фільмів
31 січня о 17:00 Презентація книги «Сценарії Сергія Параджанова. З коментарями фахівців».
У програмі: виступи кінематографістів, фрагменти фільмів про Сергія Параджанова, кінострічка «Київські фрески»
Адреса: Будинок кіно, вул. Саксаганського, 6
Вхід на перегляди вільний.

Гостями вечора стануть кінорежисер Роман Балаян, який вважає себе учнем Сергія Параджанова, та кінознавець Сергій Тримбач, дослідник українського кіно, автор книг.
Глядачам покажуть незакінчений фільм Сергія Параджанова «Київські фрески», документальна стрічка Романа Балаяна «Ніч у музеї Параджанова» та фільм-сюрприз.
Партнери проєкту: Національний центр Олександра Довженка, Національна кіностудія художніх фільмів ім. Олександра Довженка.
Коли: 27 січня о 16:00
Де: кінотеатр Ліра, вул. Велика Житомирська, 40
Вхід вільний
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»