Як італійський хлопець знайшов карпатського дідуся: у столиці показують фільм з Богданом Бенюком

Робота над стрічкою почалася ще 2018 року. Тоді Заза Буадзе і Григоріс Карантінакіс виграли пітчинг зі сценарієм «Незвичайні грецькі похорони в Карпатах». Режисером мав бути Григоріс, а фільм розповідав про 17-річного грецького юнака Алексіса, який змушений провести тиждень зі своїм українським дідом-гуцулом.

У 2019 році відбулися зміни — режисером став Заза Буадзе, змінився копродукційний склад. Замість Греції у співвиробництво увійшли Італія, Молдова та Чехія, а отже онук став італійцем. Змін зазнала і назва фільму, остаточний її варіант — «Мій карпатський дідусь».

«Ідея народилася десь у 2012-му, коли ми з моїм старим другом, відомим грецьким театральним і кінорежисером Григорісом Карантінакісом сиділи на балконі в Афінах, пили вино і розмовляли, — пригадує режисер стрічки Заза Буадзе. — Григоріус розповів, як вони з дружиною, акторкою азербайджанського походження, відправили свого сина, 15-річного Стефана до батьків в Азербайджан. Хлопець, який розмовляв тільки грецькою, вперше в житті він побачив дідуся і бабусю, які розмовляли тільки азербайджанською».

За сюжетом картини, вагітна від італійця українка Ніна приїжджає його шукати в Італію. Не знайшовши батька, таки залишається працювати в цій країні та виховувати сина Мікеле. За 15 років, після її раптової смерті, Мікеле дізнається про її посмертне бажання: аби її прах був розвіяний вдома, у Карпатах. Підліток відправляється з Генуї до Бережниці, де мешкає його дід. Кровні родичі розмовляють різними мовами, але мусять порозумітися.

Роль онука зіграв італієць Сімоне Коста. Наразі йому вже 21 рік і він навчається в театральному університеті.

«У цій стрічці йдеться про дуже просту проблему: коли зникає раптом одне покоління. Є дід, є онук, а середнього покоління немає, — каже актор Богдан Бенюк. — І оця зв’язка переривається. І дуже добре, коли ці ланцюжки нарешті складаються докупи.

У цій стрічці я, мабуть, перший клоун гуцул у світі. А мою доньку в Карпатах звуть Ніна, що дуже незвично. Зазвичай всіх звуть Марійками».

Богдан Бенюк розповів, як зніманням стрічки сприяла погода. Коли у вересні приїхали до Карпат, була надзвичайно тепло та сонячно, що характерно для золотої осені. Але за сюжетом потрібна була інша атмосфера, хоч один похмурий день. І раптом мінусова температура, випав сніг. Завдяки цьому вдалося зняти фінал картини на білому тлі.

Цікаві факти:

• Першу й основну частину фільму знімали восени 2019 року у Карпатах, у невеличкому селищі Бережниця, неподалік Верховини. Зйомки італійської частини було заплановані на початок 2020 року, однак через пандемію Covid 19 перенеслися на лютий 2021 року. Постпродакш завершили лише у 2023-му.
• Музику написали знані композитори Роман Григорів та Ілля Разумейко.
• Доньку героя Богдана Бенюка, Ніну, грає Ірина Бенюк, провідна актриса Франківського драмтеатру, артистка театру і кіно. Вони не є родичами, лише мають одне прізвище.

Читайте також:

• У столичному музеї картини Марії Примаченко «ожили» під пісню гурту «ДахаБраха». Мультимедійне шоу презентували до 115-ї річниці від Дня народження народної художниці.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»