Київ, який ми втрачаємо [ФОТО]

Вирушаємо в подорож вулицею Рейтарською. Сонце виглядає крізь крони дерев, що остаточно не скинули вже пожовкле листя, з дахів будинків вітер змітає залишки вранішнього дощу. Біля дворику з воронами хтось владнав оригінальний варіант «співаючих вітрів», що створюють незабутню музику цієї вулиці. А ось і наш перший герой – напівзруйнована будівля першої міської станції швидкої допомоги, побудована в далекому 1914-му році. Саме тут легенда світової медицини, лікар Микола Амосов зробив свою першу операцію на серці. Будівля порожніє вже багато років. Серед ймовірних причин занепаду називають неспроможність столичної влади та МОЗу вияснити, хто повинен займатися реставрації пам’ятки архітектури.

Недалеко від рогу вулиці Гончара та Великої Житомирської височіє інший покинутий напризволяще красень, відомий "Будинок зі зміями", або "Прибутковий будинок Чоколової". Шедевр архітектури зазнав вандальської наруги ще за радянських часів: було знищено увесь внутрішній декор приміщень, добудовано четвертий поверх. Починаючи з 2001-го року будинок стоїть покинутим. Ходять чутки, що пам’ятник у приватній власності, що ж, схоже не та, що його господарям потрібна виключно територія легендарної будівлі…

Над трикутником Львівської площі височіє одна з найбільш відомих столичних недобудов – корпус театрального університету ім. Карпенко-Карого.  Вже важко уявити дану частину Києва без цієї сумнозвісної «домінанти». Що буде з нею далі? На даний момент земля,на якій розташовано горезвісний корпус театрального, поки що належить університету, але ані в нього, ані в держави немає коштів ані на відновлення робіт, ані на знесення недобудови.

Збоку до Львівської площі примикає старовинна вулиця Вознесенський узвіз. Цей невеличкий узвіз, що піднімається круто вгору, і зараз сполучає два найдавніших історичних райони: Поділ та Старе місто. Ще п’ятдесят років тому годі було шукати більш патріархальне місце столиці. Наприкінці ХІХ століття територія вулиці була забудована переважно двоповерховими дерев’яними садибами, що нагадували казкові теремки. Зараз, нажаль, залишився лише один такий будинок, що височіє напроти Художньої академії. Наприкінці 80-х років минулого століття історичну архітектуру вулиці було знищено. Тодішня влада планувала широкомасштабну забудівлю київських пагорбів. Але із розпадом СРСР амбітні плани пішли у небуття. Зараз біля руїн останнього кам’яного будинку на Вознесенському узвозі закінчують будівництво чергового бізнес-центру.

Подібна участь спіткала й паралельну узвозу вулицю Петрівську. В другій половині 80-х старовинну вулицю зрівняли з лицем землі, зараз на місті ремісничого кварталу ХІХ століття височіють звичайнісінькі гаражі. Останній старовинний будинок, що залишився від історичної забудови Петрівської вулиці знаходиться у приватній власності. Власник сусідньої земельної ділянки повідомив, що за останніх пару років будівля остаточно зіпсувалася: фасадом пішли тріщини, завалилися перекриття. Звісно, що в цього будинку немає, і вже ніколи не буде статусу пам’ятника архітектури, що ж, запам’ятаємо його бодай таким.

Повертаючись з подолу до центру через Глибочицьку важко не помітити ті метаморфози, що сталися з вулицею в останні роки. Ще якихось п’ять-десять років тому тут були лише покинуті заводи, АЗС, різні ремонтні майстерні та склади. За останній час попит на землю в центрі столиці значно змінив вигляд Глибочицької. Зараз ця, деколи шумна промислова вулиця, – осередок бізнесу та елітного житла: величезні хмарочоси ростуть тут як гриби після дощу. 

На перехресті вулиці Січових Стрільців та Котарбінського чергова жертва людської недбалості. Класичний двоповерховий флігель кінця ХІХ століття, покинутий зовсім недавно. Всередині вже гуляє вітер, а його нижні поверхи полюбилися безхатченкам, що вештаються в околицях Лук’янівської площі. 

З Лук’янівки до площі Перемоги прямує вулиця Дмитрівська. Переважна більшість будинків в її районі – старовинна забудова Києва, кінець ХІХ – початок ХХ століття. Звісно, що окремі будинки виглядають доглянутими, але значна їх частина потребує порятунку. Особливість напівзруйнованих будинків у цьому районі – більшість із них досі заселені. Одні частково, інші повністю. А що найбільш шокує – на Дмитрівській досі існують будинки із комунальними квартирами! Цікаво, як зараз живеться мешканцям комуналок у центрі столиці?

Деякі будинки були покинуті зовсім недавно, мабуть вже в цьому році. Наприклад, флігель за адресою Гоголівська 32. На боковій стіні дому нещодавно з’явився черговий мурал. Але чи врятує це старовинну будівлю від жадібних апетитів забудовників? Невідомо…

Які враження викликала ця прогулянка? Що можуть зробити звичайні кияни, закохані в старовинну київську архітектуру задля її порятунку? Досвід протестів проти зносу старовинних будинків на Андріївському узвозі, або спроби порятунку будинку Сікорського показали, що привертати увагу до цієї проблеми потрібно. Тим не менш, слід констатувати, що процес спасіння історичного центру столиці – кропітка справа, що потребує залучення великої кількості ресурсів, а головне потребує часу, який грає не на користь старовинних будинків….

Нагадаємо, що будинок, в якому народився Вертинський, закривають на реставрацію