«Занадто реалістичний»: тривають дискусії про скульптуру Мацієвському у Києві

Директорка музею Оксана Новікова-Вигран пояснила, що музей взяв скульптуру на тимчасове зберігання, а згоду на образ дали мати та дружина Героя.

Проте факт появи скульптури в такому вигляді та місці викликав бурхливу реакцію в соцмережах. Так, дискусії у 190 коментарів й 29 поширень розгорнулися під постом у фейсбуці Вахтанга Кіпіані.

Сам автор посту сьогодні написав, що добу ходив з думкою, що «от такий спосіб меморіалізації подвигу солдата Олександра Мацієвського не ок. Це кіч. І сама реалістична фігура наче з воску й оця „халабуда“ навколо. Як до такого взагалі можна було додуматися».

З ним погоджується Ольга Білоусова: «Я ще не можу відійти від запальничок та магнітіків з його зображенням».

Ростислав Бортник заспокоює дописувачів: «Не треба так скептично, «теплиця/халабуда» це технічне рішення, щоб вандали та природні умови не пошкодили саму скульптуру. Щодо самої реалістичності скульптури, то ми (суспільство) ще не звикли до такого. Для цього нам потрібен час, і вживу оцінити задум.

Олена Сотник: «Не знаю, я от теж багато думала у твоєму напрямку…а потім побачила сльози матері, і це змінило мою думку. Хоча місце дійсно незрозуміле».

У фейсбуці пост Марії Кравченко з фонду «Доступ» зібрав 91 коментар й 42 поширення.

Авторка посту пояснила свою позицію: «…я маю трохи іншу думку. Безумовно, я не проти памʼятника і закарбування історії пана Олександра, але є кілька аспектів, які мене хвилюють:

1. Реалістичність. У мене навіть не мурахи, а море жаху від одних лиш фото. Мені стало зле від одних лиш фото, а я боюся уявити, як це виглядає наживо. Та, на жаль, матиму змогу перевірити це особисто. Бо буваю там чи не щодня.

Вже було кілька думок, що памʼятники героям ставлять і для цивільних, аби нагадувати їм про війну. Та у цій історії є кілька суттєвих «але».

2. Місце розташування памʼятника. Цей памʼятник встановили на території Київської фортеці. Місця, де останні два роки рідше бувають цивільні, але все частіше бувають військові.

І мені навіть страшно уявити, як вони себе почувають, коли проходять повз памʼятник. Чи як почуваються ті, хто цілий день стоять на КПП під пильним поглядом. Військові, які проходять повз цей памʼятник приходять на територію не просто так. Вони проходять у госпіталь, приходять на ВЛК. І я вже бачила кілька коментарів від них, що це — лякає.

3. Власне, памʼять. Директорка музею в коментарях журналістам каже: «Ми дуже поспішали, щоб саме на цю дату відкрити. Дуже пишаємося тим, що саме у нас відкрили Символ незламності. Це дуже важливо! Музей відвідує дуже багато людей, серед яких військові, студенти, діти, літні люди. Дуже важливо, щоб ми пам’ятали, якою ціною дається нам ця перемога».

Безумовно, памʼятати про те, якою ціною нам дається боротьба надзвичайно важливо. Але це має бути продумано і з повагою. І до тих, хто загинув. І до тих, хто живий. Бо військові, які щодня проходитимуть повз цей памʼятник — це точно не ті люди, яким треба нагадувати про ціну.

Я дуже сподіваюсь, що цей памʼятник звідси перенесуть в інше місце».

Категоричною була києвознавиця та авторка багатьох книг по історії архітектури Києва Альона Мокроусова. Вона у дописі стверджує, що дискусія справді бурхлива, проте дивиться на факт встановлення скульптури під іншим кутом.

Авторка посту пише: «На ФБ та в музейній спільноті йде жваве обговорення. Більшість в шоку, звісно. Але тільки кілька людей відмітили можливу причину та наслідки такого кічу, ще й аморального кічу. Подумайте самі. Радянські мозаїки замінюють на мурали, монументи — декомунізують, не дивлячись на художню якість кращих прикладів. Жахливі будівлі тулять на місце старовинних. Коли в місті не залишиться прикладів професійного мистецтва, люди без освіти й смаку зможуть втілювати свої ідеї. І цей „памʼятник“ — не єдиний, хоча найбільш кричущий приклад антиестетики, яка нас оточує все щільніше».

Нагадаємо, що у квітні в Києві відкрили мурал «Слава Україні. Героям Слава». Його створили на одній з адміністративних будівель Верховної Ради України й присвячений він пам’яті всіх загиблих під час війни. На стінописі зображений Герой України Олександр Мацієвський, який був розстріляний росіянами після вимовлених слів: «Слава Україні». Автор муралу — французький художник Крістіан Ґуемі, відомий під псевдонімом С215.

Крім того, біля Музею Берлінського муру «Чекпойнт Чарлі» в Берліні — одному з найбільш відвідуваних туристами місць, тепер є зображення мужнього військового ЗСУ. Стінопис з українським військовим Олександром Мацієвським, якого вбили росіяни після того, з’явився у німецькій столиці.

Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»