Різдво в родинному колі: у Києві презентували виставку новорічних іграшок з європейських країн

У Державному музеї іграшки два місяці триватиме міжнародна виставка «Різдво в родинному колі». До 31 січня 2024 року кияни та гості міста матимуть можливість помилуватися без перебільшення, унікальними новорічними прикрасами.

«Відвідувачі можуть ознайомитись з унікальними різдвяними іграшками з Литви, Чехії, Бельгії та дізнатись про традиції святкування Різдва та технології виготовлення ялинкових прикрас в країнах Європи та України», — повідомили у Музеї.

До речі, одна із національних ялинок, а саме польська, залишилася без іграшок — вони «застрягли» на кордоні через страйк польських автомобілістів.

Ті, хто любить і знає експозицію музею, зможуть помилуватися перлинами з колекції Державного музею іграшок: чеськими скляними прикрасами кінця 19 ст., ялинковими прикрасами з вати 40-60 років, скляною формовою іграшкою 50-70 років, карнавальними масками.

Виставка «Різдво в родинному колі» — це не лише культурний та освітній захід. Це привід познайомитись, провести час разом, розповісти цікаві історії про традиції святкування Різдва в Україні та країнах Європи.

До слова, у рамках виставки відбудуться майстер-класи:

6 та 23 грудня. Воркшоп з виготовлення традиційних прикрас з гутного скла від чеської родинної фірми «Rautis». Технологія, що внесена до переліку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО у 2020 році.

10 грудня. Майстер-клас з виготовлення традиційних різдвяних прикрас з соломи: павук та янгол. Проводить майстриня народного мистецтва, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України Вікторія Філь.

20 грудня. Декорування різдвяної зірки з членкинею Національної спілки художників України, художницею Державного музею іграшки — Елен Орро.

Про виставку «Різдво в родинному колі» розповіла директорка музею Юлія Кобас.

— У вас анонсовано чимало майстер-класів зі створення давніх різдвяних оберегів. На вашу думку, чому так багато людей почало цікавитися народними звичаями?

— З початком повномасштабної війни в українців виникла внутрішня необхідність збереження «свого». Дорослі і діти хочуть навчитися робити дідухів і павуків — прикрасити ними свій дім.

Думаю, що так у нас встановлюється справедливість — відбувається заміщення Діда Мороза і Снігурки, які у радянські часи витіснили прадавні символи. Зверніть увагу, що якщо декілька років тому багато дітей вважали, що колядування — це промовляння скоромовкою щось на зразок «дайте дядьку п’ятака», то зараз вчать пісні, готують костюми, об’єднуються у вертепи. Разом із дорослими відкривають для себе чарівний світ українського Різдва.

— Але від прикрашання ялинок ми не відмовимося?

— Ялинки, звичайно, залишиться, це частина нашої європейської культури, яка прийшла до нас із Німеччини. Різдвяне дерево — це своєрідний аналог нашого Дерева життя. Спочатку ялинка мала релігійне значення, її вінчала Вифлеємська зірка, яка сповіщала про народження Христа, а прикрашали яблуками, що символізували плоди з дерева пізнання добра і зла та виробами з тіста, пряниками, печивом у формі ангеликів, тварин та птахів.

За легендою у якийсь неврожайний в німецьких землях рік, щоб не засмучувати дітей, склодуви створили скляні яблучка. У середині ХІХ виникло таке явище, як «дрезденський картонаж» — об’ємні фігурки з паперу та картону, що їх виготовляли типографії. Поступово різдвяні деревця ставали світськими, а прикраси більш вишуканими.

В Україні по селах ялинки не ставили аж десь до середини 50-х років минулого століття, поки радянська влада не зробила їх мало не обов’язковими, паралельно витісняючи, висміюючи і забороняючи народні традиції: дідухів, павуків, вертепи і колядки. Десь, звичайно, вони збереглися, але у більшості регіонів східної і центральної України практично зникли. І зараз ми є свідками відродження давніх традицій. Це можна побачити у нашій експозиції «Різдво в родинному колі», що триває у музеї до 31 січня.

СПІЛЬНЕ І ВІДМІННЕ У СВЯТКУВАННІ РІЗДВА

— Який головний задум був при формуванні цієї виставки?

— «Різдво в родинному колі» це успішний проєкт співпраці з закордонними партнерами. Отриманню експонатів сприяли посольства Чехії, Литви, Бельгії, а також посольство України в Польщі.

Ця виставка показує, що у нас є багато спільного, і кожна країна має свої особливості. Таке порівняння допомагає нам ідентифікувати себе, відчути своїми у колі європейської родини. Наприклад, у нас є вертепні ляльки і на виставці відвідувачі також можуть побачити французькі сантони — мініатюрні фігурки, що зображали біблійних персонажів, святих, звичайних людей чи тварин. З них формували цілі композиції.

До речі, цікаві фігурки Святої родини отримали від литовців. Їх зробили учні однієї з художніх шкіл. А ще незвичний експонат — солом’яна ялинка, виплетена за технологією литовських «садів» — аналогів українських павуків. Також подарували новорічні кульки в кольорах українського та литовського прапора, щоб вкотре показати, що у важкі часи вони поруч із нами.

Бельгійське посольство презентувало для виставки раритетну електричну гірлянду 50-60 років із культовими смурфиками. А посольство України у Польщі — набір скляних фігурок від польських виробників ялинкових прикрас. До слова, на відкриття виставки коробка із подарунками «не встигла», бо машина затрималася на кордоні через блокування, але зараз ними можна помилуватися. Це чудові іграшки, і ми радіємо, що вони поповнили нашу колекцію.

Особлива експозиція чеської новорічної іграшки. Один раз її побачивши, потім завжди впізнає: різні фігурки сформовані з намистин. Майже сто скляних ялинкових прикрас представила чеська родинна фірма Rautis за сприяння Чеського культурного центру. Традиція виготовлення богемських скляних ялинкових іграшок тягнеться з ХІХ століття і продовжується і до нині. В рамках вставки пройшов майстер-клас від Чеського центру у Києві, під час якого можна було змайструвати собі прикрасу із гутного скла. На нього прийшло багато дітей та дорослих.

РАДЯНСЬКЕ & УКРАЇНСЬКЕ

— У радянському союзі теж робили скляні іграшки. Вони представлені на виставці?

— Вони є у нашій постійній експозиції, бо показують історію та розвиток цієї галузі. До речі, до Другої світової війни в союзі новорічні прикраси були переважно з пап’є-маше та вати, і тільки наприкінці 40-х починають з’являтися різноманітні скляні іграшки. Ялинкові прикраси відображають соціально значимі події в житті радянських людей та стають засобом ідеологічного впливу та пропаганди. П’ятикутні червоні зірки не тільки прикрашають верхівки ялинок, їх зображують на скляних кулях разом з портретами «вождів». В період підкорення космосу на ялинках з’являються дирижаблі, супутники, літаки, ракети, а за часи Хрущова — овочі, фрукти та кукурудза. Згодом ялинкові прикраси стають більш декоративними поступово позбавляючись такого впливу.

— На виставці ви також маєте стенд, присвячений українським різдвяним традиціям?

— У нас чудова експозиція, яку допомогла наповнити майстриня Інесса Кужом. Її фетрові іграшки — це репліки ляльок Сокиринського (Галаганівського) вертепу, що зберігаються у Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України. Цей вертеп відомий з XVIII століття, а завдяки тому, що музей дозволив майстрині зробити копії персонажів, більше людей може їх побачити, дізнатися про наші традиції, якими можемо пишатися.

До слова, при вході у залу є ялинка із яворівськими забавками Оксани Когут. У 2011 році майстриня створила колекцію прикрас для ялинки в Ватикані. А у 2016 році розписала іграшки для головної ялинки країни на Софіївській площі. Пані Оксана працює над створенням музею-майстерні яворівської забавки, бо це не тільки одна з культурних візитівок Львівщини, а й нематеріальна культурна спадщина України.

До слова, у Києві великих святкувань не буде, однак різдвяно-новорічні свята відбудуться.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»