Один із найдостойніших киян розповів про участь у "гарячих" точках
У столичній мерії вшановували найдостойніших киян, волонтерів, учасників АТО. Серед нагороджених відзнакою Київського міського голови – медаллю «Честь. Слава. Держава» і Дмитро Іванов. Окрім цієї нагороди, на грудях майора у відставці чимало інших, зокрема за участь у локальних конфліктах в різних точках планети. Свого часу офіцер виконував інтернаціональний обов’язок в Афганістані, воював у Таджикистані.
У сина професійного військового, який разом з батьками змінив у дитинстві не один гарнізон, і змалку знає всі тяготи служби, зазвичай варіантів ким бути не так вже й багато. Це стосується і Дмитра Іванова, який за прикладом батька – полковника, учасника Другої світової вступив до Харківського вищого військового авіаційного училища радіоелектроніки, як тоді воно називалося, на командний факультет. По закінченні стажувався в Прикарпатському військовому окрузі, згодом служив у Західній групі військ, яку потім перевели до складу 40-ї армії, що дислокувалася в Демократичній Республіці Афганістан.
– Туди я потрапив саме перед початком виведення наших військ, - розповідає Дмитро Іванов. – Хоча офіційно вважається датою виведення 1989 рік, насправді техніку та особовий склад вивозили ще кілька років. Тобто роботи вистачало, адже ситуація була доволі складною, і навіть виведення військ не сприяло мирному врегулюванню конфлікту з душманами…
1992 року розпочалася справжня війна в Таджикистані. Постійні прориви через кордон, бої з прикордонниками в районі річки П’яндж.
– У цьому районі була значна концентрація військ одночасно. І це зрозуміло, адже перетиналися інтереси кількох середньоазіатських республік і таких могутніх держав як Росія та Китай. А таджики хотіли лише самостійності, якої їм «великий брат» не давав, жорстоко придушуючи будь-які спроби. Врешті-решт, вони, як і всі сусідні республіки, домоглися незалежності. Але на той час відчутними були вплив і міць армії Радянського Союзу, – згадує Дмитро. – До того ж загостренню конфлікту в цьому регіоні сприяла велика кількість міжетнічних груп, релігійних каст. Тоді в Таджикистані утворилася ситуація на кшталт Нагірного Карабаху. У «відрядженні» в по-справжньому «гарячій» точці мені довелося побувати тричі. За одну із вдало проведених спецоперацій був нагороджений медаллю «За відвагу».
Непростою була ситуація і в армії. Радянська розпадалася, військовослужбовці приймали присягу – одні Росії, інші Казахстану. Дмитро Іванов намагався закріпитися в Києві, де мешкали батьки, минуло його дитинство і юність. Але бойовому офіцеру, як і більшості його колег, довелося перенавчатися, здобувати новий фах…
(Подробиці читайте в черговому номері газети «Вечірній Київ», який вийде 27 жовтня ц.р.)
Нагадаємо, щодо Дня Києва мер столиці роздав нагороди найдостойнішим.