У Києві попрощались з бійцем і письменником Максом «Доцентом» Петренком

Військові, бібліотекари, письменники, рідні та однокласники прийшли сьогодні до Михайлівського Золотоверхого, щоб попрощатись з Максимом Петренком.

Він мав два позивних — у війську «Доцент», а у середовищі військових письменників його звали «Нетутешній».

Максим прийняв присягу і пішов воювати добровольцем у батальйоні імені генерала Кульчицького у 2014 році. Його запис у фейсбуці про те, що означала присяга для військового у той час, показує, наскільки глибоким було у Максима усвідомлення того, що чоловік має захищати свою землю.

«Те, що привело мене сюди, тепер закріплене словами присяги. Між мною й українським народом з’явилася офіційна домовленість. Виголошена зі зброєю у руках перед строєм побратимів. Скріплена підписом. Вже немає формальних перепон отримати зброю та вирушати в бій», — написав військовий.

Максим був письменником і все, що пережив, описав у книзі оповідань «Спокійної ночі».

«Командир викликає нас по одному за списком.

Моя черга:

— Солдат Петренко для складання військової присяги прибув!

Одною рукою тримаю зброю, іншою беру папку з присягою. Зачитую текст прочитаний вже не раз до цього. Командир посміхається і тихо просить не поспішати. Але голова обертом, наче від стрільби.

Закінчив.

— Вітаю! — командир тисне руку.

— Служу українському народу!», — написав він згодом у книзі про те, як приймав присягу.

На прощання з Максом прийшов його перший комбат. Він розповів біля труни загиблого про те, що коли Макс прийшов говорити про вступ до батальйону, він був зовні зовсім не схожий на бійця.

Дуже делікатний, навіть сором’язливий і чесний. Комбат повідомив, що Макс зізнався: не впевнений, чи буде корисним вояком. Але його прийняли до лав підрозділу і те, як він себе проявив під Слов’янськом у бою на блок-посту при в’їзді у місто, всіх вразило.

«Максе, ти був і лишаєшся Воїном. Честь тобі!» — звернувся до полеглого комбат.

Однокласники та однокласниці Максима Петренка розповіли, що він був дуже розумним і добрим. Всі плакали, згадуючи проведену разом юність і мрії про майбутнє.

Тетяна Пилипець, директорка та засновниця Форуму військових письменників, під час прощання розповіла журналістці «Вечірнього Києва», що Максим Петренко у їх середовищі мав псевдо «Нетутешній».

«Він завжди був ніби між небом і землею. Він був людиною точного розуму і неймовірних інтелектуальних здібностей. Я б сказала не неймовірних, а геніальних. Не треба боятися цих слів! Він був геній. Те, що він робив для книжкової та бібліотечної справи це було геніально! Дуже сподіваюсь, що ключі до його програми будуть працювати далі на нас. Він зумів створити каталог кібернетично, електронно. Він написав одну книгу „Спокійної ночі“. Історії про його бойовий шлях по звільненню Слов’янська і вихід з Дебальцевого. Для нас він ще був „кульчиком“, так на Львівщині називають бійців батальйону генерала Кульчицького. Він страшенно гордився, що був у цій бригаді».

За словами Тані Пилипець, Макс «Нетутеншній» не вмів презентувати свою творчість, але коли починав говорити про каталогізацію бібліотек, то це захоплювало усіх, хто його слухав.

Бібліотекари, які працювали з Максимом, розповіли, що він підготував алгоритм перевірки помилок у каталогах, який допоміг у роботі з великими обсягами інформації. «Ці помилки неможливо було помітити не фахівцеві. Максим зробив алгоритм, який допомагав їх побачити та виправити», — розповіла «Вечірньому Києву» пані Наталя.

Вона згадала, що Максим завжди приносив і «гостинці» — щось солодке з магазину, або мамину випічку.

До слова, Максим став випускником другої хвилі ветеранської програми у Київській школі економіки. Саме ті знання у галузі айті допомогли йому займатись кібрезахистом та створювати програми для книгозбірень.

Цілий рік, з осені 2022-го, Макс Петренко «Доцент» вважався зниклим безвісти. Лише кілька днів тому його тіло упізнали через днк-експертизу.

Поховали Максима Петренка сьогодні у Києві на Лісовому цвинтарі.

Читайте також:

«Рік вважався зниклим безвісти: завтра у Михайлівському соборі попрощаються з Максимом Петренком».

«Вечірній Київ» повідомляв про те, що у Михайлівському та на Майдані: в Києві попрощались з Сергієм Іконніковим, який загинув під Вугледаром. Представником покоління, за яким майбутнє України називали сьогодні Сергія Іконнікова під час прощання. Він був наймолодшим командиром підрозділу 72-ї ОМБр «Чорні Запорожці». І цю втрату оплакували й зрілі військові та політики, і рідні та однокласники та однокурсники Сергія.

Ольга СКОТНІКОВА, фото автора, «Вечірній Київ»