Щотижня восьмикласник з Києва готує сухпайки воїнам на фронт. ФОТО і ВІДЕО
Впродовж пів року восьмикласник їздить в інший район міста, аби допомогти розфасувати сушену продукцію по пакетиках та скласти усе по коробках. Чим більше він працюватиме разом з іншими волонтерами — тим швидше воїни отримають компактну смачну їжу.
Щонеділі після занять у школі та в гуртках 13-річний Владислав Куценко їде з Русанівки на Троєщину волонтерити в благодійному фонді «Мурашки». Озброївшись рукавичками, поліетиленовими пакетиками та вагами, він встає на розфасовку сухофруктів і галетного печива.
За робочим столом він проводить кілька годин. За цей час стосик коробок з готовою до вирушення на фронт продукцією зростає на очах. Владик жваво працює з невеликим колективом. Поки одні замішують тісто на печиво або пряники, другі — кладуть порізані та замариновані шматочки курки до сушарки. Процес кипить від рання до пізнього вечора.
Журналістці «Вечірнього Києва» підліток каже, що приєднатись до волонтерів вирішили разом із батьками за прикладом поляків.
«На початок великої війни ми з мамою виїхали до Польщі. Українців було багато, тому зі всім нам допомагали місцеві — від одягу до їжі. Нас це тоді так надихнуло, що вирішили по поверненню додому, в Київ, також допомагати іншим», — згадує хлопець.
Так і було. Повернувшись додому влітку цього року, мама Владика знайшла у фейсбуці групу волонтерів, які від понеділка до понеділка готували й відправляли воїнам сухпайки. Родина порадилась та, майже повним складом (старша сестра навчається в Польщі), вирішила долучитись до «мурашкової» команди.
Владик й оком не встиг моргнути, як все літо він проволонтерив. Тоді в будні дні батьки йшли на роботу, а він автобусом їхав у «Мурашки», де працював кілька годин. На вихідних тінейджер також приходив, тільки вже не сам, а з батьками. І не на кілька годин, а на цілий день.
«Зазвичай я стою на розфасовці — складаю галетне печиво та складаю набори з сухофруктів. Також, коли є невідкладна робота і треба допомогти, якщо це мені під силу, то долучаюсь», — продовжує він.
Восьмикласник — не єдина дитина в дорослому колективі. Час від часу рідні волонтерів також долучаються до важливих робіт.
«Я розумію, наскільки важливим є наша щоденна спільна робота. Завдяки воїнам тримається фронт та просуваються звільнені території. А завдяки нам, військові мають компактний по вазі набір продуктів і залишаються ситими навіть у найвіддаленіших й найгарячіших точках», — говорить школяр.
Щоразу, як Владик встає за робоче місце він згадує свого викладача з акторської майстерності, який зараз воює. Та і взагалі, за словами хлопця, ніхто та нічого так не надихає на роботу, як відео з боїв.
Вже третій місяць у школяра триває навчання. Не дивлячись на завантаженість, він продовжує сам чи з батьками волонтерити.
Раніше «Вечірній Київ» вже розповідав про роботу БФ «Мурашки». Завдяки їм у воїнів є великий асортимент у швидкому гарячому обідді й не тільки: різні каші; супи, зокрема, й борщ; сушене мʼясо; сухофрукти, галетне печиво та пряники. Також вони готують веганські сухі страви.
За майже два роки великої війни вони передали на фронт 25 тонн сухої продукції.
Фото та відео у тексті — Даші Гришиної
Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»