Київ лідирує у процесі декомунізації
Згідно з «Законом про декомунізацію», до 21 листопада мають бути змінені назви вулиць та інших топонімів на честь осіб, пов'язаних із тоталітарним режимом. За місяць до цього у прес-центрі «Главкому» експерти Українського інституту національної пам'яті проаналізували теперішню ситуацію по країні і визначили, що у Києві процес відбувається найшвидше:
– У Києві, на противагу більшості міст, процес декомунікації відбувається швидко і порівняно безпроблемно. Виникають дискусії з приводу перейменування та нових назв, але це робочий момент, – зазначив радник Голови Українського інституту національної пам'яті Олександр Зінченко.
Журналістам продемонстрували інфографіку, згідно з якою 908 українських населених пунктів (станом на 01.09.15) мають назви тоталітарного режиму – це 3% від їх загальної кількості по Україні. Найбільше радянських топонімів сконцентрувалося у Харківській, Дніпропетровській і Донецькій областях. В Київській області планується перейменувати 36 назв сіл.
Громадян у всіх регіонах країни цікавить проблема витрачення коштів на перейменування та демонтаж. Олександр Зінченко піддав критиці слова одного з чиновників про те, що столичні будинкові показники коштуватимуть близько тисячі гривень кожна.
– Табличка довжиною 60 сантиметрів не може коштувати 1000 грн. Це не є декомунізація це – корупція, – стверджував він і навів приклад вулиць, на яких немає жодної таблички, бо для показників використовували лише трафарет і фарбу. Такий вказівник має вартість 3-5 гривень на один будинок.
Фахівець з правового забезпечення Українського інституту національної пам'яті Сергій Рябенко додав, що витрати на будинкові показники закладаються в бюджет як місцевий благоустрій, тож кошти є і можуть використовуватись. Він також розповів, що планують зробити з гербом із радянською символікою на монументі Батьківщини-Мати:
– Герб може бути перероблений або прикритий іншою конструкцією. На щиті встановлять світлодіодний пристрій, який у нічний час буде підсвічувати щит у певний колір.
Найбільшою проблемою декомунізації фахівці називають те, що багато громадян досі не зрозуміли, навіщо вона потрібна:
– Тоталітаризм і добробут не сумісні. Якщо ми хочемо змін, то маємо відійти від стереотипів поведінки та практик управління, що були нав’язані тоталітарним режимом. Без змін у символічних речах не відбудуться економічні та політичні зміни, адже завжди залишатиметься загроза реваншу минулого, – пояснив Олександр Зінченко.
Він додав, що декомунізація стала гарним приводом для того, щоб українська громада замислилася, хто насправді є нашими героями.