Які умови є істотними для визнання договору лізингу недійсним
Сьогодні лізинг широко застосовується як компаніями у підприємницькій діяльності, так і фізичними особами з особистою метою (отримання у лізинг автомобіля). Однак, нормативне регулювання цієї сфери не завжди однозначне. І саме цей факт змушує зацікавлених осіб знову і знову звертатися до проблеми правового регулювання лізингу.
Особливо актуальним і «гарячим» є питання визнання договору недійсним. Адже, у такому випадку, сторони можуть відшкодувати понесені збитки та отримати компенсацію від дій недобросовісних контрагентів. Адже, частіше за все конфлікти не вирішуються на досудовій стадії, методом підписання мирової угоди, а направлялися до суду, де вже зважаючи на істотні обставини справи, суд приймає відповідне рішення.
Причиною виникнення таких непорозумінь частіше за все є неуважність та необізнаність сторін при укладанні та підписанні договорів.
Як результат – такою ситуацією часто користуються ділки задля отримання більшої вигоди. В свою чергу, такі договори «прошиті» несправедливими умовами, що порушують права споживачів.
Що таке несправедливі умови та які їх наслідки на підставі ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» конкретизував ВСУ.
Нерідко на практиці виникає ситуація, коли споживач, після підписання ряду паперів, отримує зовсім інший автомобіль, ніж про який йшла мова. Проте, розірвати договір виявляється неможливим, оскільки укладений він із умовами, що дають виняткові права лізингодавцю.
Так було до певного часу. Сьогодні споживачі можуть сміливо користуватися судовою практикою не лише для розуміння певних юридичних нюансів, але і для захисту своїх прав у подібних договорах.
Зразковою є справа, в якій споживач вимагає визнання договору лізингу недійсним, оскільки попередній містить несправедливі умови і є таким, що не враховує права споживача, а отже – не є рівним, що є однією з основних вимог до договору (ВСУ від 8 червня 2016 р. у справі № 6-330цс16).
Хоча суд першої інстанції і задовольни позов споживача про визнання договору лізингу недійсним та стягнення коштів у цій справі, суди апеляційної та касаційної інстанцій скасували це рішення і відмовили у задоволенні позову. Однак, ВСУ виправив помилку і залишив рішення суду першої інстанції в силі.
Зокрема ВСУ підтвердив складення договору лізингу таким чином, що у випадку невиконання лізингодацем своїх зобовязань він не тільки не несе відповідальності, а й отримує вигоду – штраф у розмірі 40% від розміру авансового платежу та всю суму адміністративного платежу. Це стало основною підставою для визнання договору таким, який містить несправедливі умови і є недійсним. Умови договору вважаються несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму статті 18 цього Закону, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони:
по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України);
по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін;
по-третє, завдають шкоди споживачеві.
Можна констатувати, що будь-який договір гіпотетично може бути визнаний недійсним у разі явного порушення прав та обов’язків однієї зі сторін, що вже є сигналом для більш серйозного підходу на стадії укладання та погодження даного виду господарських відносин.
Нагадаємо, деякі місцеві податки у Києві зазнали змін.