Кого готує найсуперечливіший освітній заклад столиці
Після відвідин святкування Дня захисника України у ліцеї-інтернаті № 23 «Кадетський корпус» у журналіста «Вечірки» виникло багато запитань до особливостей навчання в цьому закладі. А їх тут багато: дівчата та хлопці вчаться окремо, хлопчиків-першокласників муштрують, а дівчат виховують на кшталт пансіонів шляхетних панянок 19 сторіччя. Керівництво ліцею наголошує, що показники у навчанні в їхніх вихованців є вищими, ніж у дітей із звичайних шкіл. Проте відгуки про заклад на форумах у переважній більшості негативні.
Сучасна освіта або пережиток минулого
Дівчата вчаться у класах панянок, хлопці – у класах кадетів.
Крім загальноосвітньої у навчальній програмі дівчат – бісероплетіння, живопис, вокал, хореографія, етикет, основи естетики. Так, юних леді вчать правильно сервірувати стіл, використовувати столове приладдя, красиво ходити та власноруч пекти булочки. Звичайно, жінці це завжди знадобиться. Дівчат виховують суворо, не дозволяють лаятися. Це добре, проте потім вони вступають до звичайних українських вишів, і чи не складеться ситуація, що шляхетні панянки, опинившись в одній аудиторії разом з випускниками загальноосвітніх шкіл, отримають стрес і стануть «білими воронами» у колективі? З таким запитанням ми звернулися до психолога Бориса Гука.
- Погано, якщо все крутиться навколо ідеології. Неважливо якої – постаті Леніна, чи любові до держави, чи якоїсь іншої. Адже ідеологія – це заборони. Добре, якщо навколо особистості. Якщо дитина зростає і думає, що не потрібно лаятися, адже Ленін скаже, що так не можна, – це негарно. А якщо школяр думає: я не лаятимуся, тому що Я цього не хочу, – це вже інше, і це правильне виховання. Заборони не повинні будуватися навколо якоїсь постаті. А вчити потрібно виходячи з того, що ця дитина – найкраща, і біля неї не повинні вештатися бозна-хто, – пояснює спеціаліст.
Чи варто першокласника віддавати «у військові»
Хлопців виховують у дуже суворій атмосфері. Їх муштрують у прямому розумінні слова. У кожному класі крім вчителя працює ще офіцер-вихователь. Дітей вчать ходити строєм, стріляти, надягати та знімати протигаз.
Чотирикласник Мишко розповів, що його віддали до ліцею, тому, що «дисципліна в нього хромає». Він, як і більшість вихованців закладу, мріє стати генералом. У ліцеї розповіли, що 70 % їхніх випускників вступають до силових вишів. Це начебто й добре, але, можливо, причина цього в тому, що вони іншого не бачили. Адже до Суворівського училища (а нині Київського військового ліцею імені Івана Богуна) хлопці йшли свідомо після 8 класу. А тут, віддаючи маленьку дитину (в 6 років) до школи з військовою направленістю, чи не вирішуємо ми її долю за неї? Можливо, якби батьки віддали сина у загальноосвітню школу, то він би став гарним лікарем чи програмістом?
- Віддаючи до цієї школи, багато батьків виходять із власних поглядів. Наприклад, я юрист, гарно заробляю. Хай і моя дитина вчиться на юриста, і вона гарно зароблятиме. Тим більше я зможу прилаштувати її у цій сфері. Зараз, відправляючи дитину до такої школи, потрібно думати, чи буде в неї потреба у тому, щоб стріляти та одягати протигаз, чи застосує вона свої знання, – коментує Борис Гук.
Звичайно, зараз, під час проведення АТО, зростає престиж військових, у декілька разів зросли їхні зарплати. Проте психолог радить все ж таки не йти на поводуі у власних амбіцій, а думати, для чого це вашим дітям. Та обов’язково перед тим, як піти на такий серйозний крок, прийти разом з дитиною до психолога та пройти профконсультування. Щоб хоча б отримати пораду, в якому напрямі потрібно розвивати дитину: у гуманітарному, чи у технічному, чи у творчому, чи у спортивному. А також чи не зашкодить хлопцю виховання з муштруванням. Але все ж таки головна мета візиту до психолога – спілкування його з батьками. Можливо, фахівець зможе розвіяти міфи, у які вірять батьки, пов’язуючи з ними майбутнє дитини. Напевно, кожен з нас може пригадати випадки, коли батьки мріяли, щоб їхня дитина стала, наприклад, лікарем, і чим більше вони насаджували сину або доньці свої мрії, тим більше нащадок протестував та відвертався.
Диференційоване навчання: плюс чи мінус
Трохи здивувала ще одна особливість школи – диференційоване навчання: хлопчики окремо від дівчат. І хоча вони зустрічаються на перервах та на деяких уроках, проте більшість дня (у школі вони з 8.00 до 19.00, а хлопці починаючи з 6 класу ще й живуть там) проводять окремо. Саме цим пояснюють викладачі ліцею високі результати у навчанні дітей. Мовляв, хлопці демонструють кращі результати у фізичній підготовці, адже не соромляться протилежної статі. А дівчата навчаються і не відволікаються на залицяння. Звичайно, це історично склалося, що хлопці від дівчат навчалися окремо, але ж зараз інші часи. До того тоді жінки не працювали, і нареченого їм у більшості випадків підшукували батьки.
В Україні за статистикою 60 % розлучень. Діти з таких сімей у більшості випадків залишаються з мамою. Іноді їм щастить мати поруч дідуся чи дядю, а іноді – живуть удвох з мамою чи утрьох – ще з бабусею. Вдома вони виховуються жінками, і в школі поруч із собою бачать теж дівчат. Як у майбутньому їм будувати особистісні стосунки з чоловіками, власні сім’ї?
Тетяна Гайгель, психолог, автор і ведуча програми тренінгів для жінок «Заміж реально у будь-якому віці», вважає, що головне для того, щоб дитина у майбутньому створила повну власну родину, – виховання не у школі, а у родині. Тим більше що у школі дівчата все ж таки не перебувають цілодобово. Психолог радить мамам, які хочуть, щоб їхня донечка виросла і побудувала щасливу родину, почати з себе і знайти батька або того, хто його замінить.
- На маминому прикладі дитина краще вчиться, ніж на теоретичних розмовах, як має бути.., – пояснює пані Гайгель.
З нею погоджується і її колега Борис Гук. Він радить у такому випадку сім’ям, які складаються лише з жінок, завести хоча б гарні відносини з сусідом-чоловіком або кумом чи сватом. Головне – кимось замінити відсутню чоловічу постать у родині. Хоча б частково.