У Києво-Печерській лаврі діє унікальна виставка «Українська кераміка — дух незламності»

Природа оточує людину символами та фактами незламності. Їх треба тільки навчитись бачити та помічати. У часи, коли людей накривають почуття болю, страху й емоційної втоми, художники показують, що світ живої природи нікуди не зник, він поруч з кожним із нас і здатен посилити те, що приглушила війна.

Як важливо зберегти вміння радіти всім проявам життя, як побачити волю жити серед світу птахів, риб, тварин — все це є темою виставки, де можна і варто проводити час із всією сім’єю, адже вона вчить бути стійким через образи, попри вік та досвід.

Легендарна художниця з Києва Неллі Ісупова розповіла, що у важкі часи, коли всі заклопотані, пригнічені, зосереджені на своїх проблемах, хоче, щоб люди, посміхнулись і хоч на деякий час забули про свої негаразди та турботи.

Музейники розповіли, що пані Ісупова працювала на Васильківському майоліковому заводі. Саме там виготовили півника, який вижив попри бомбування у Бородянці. Він наштовхнув авторів виставки на ідею експозиції робіт з кераміки, як символів незламності та стійкості.

Як це сталось з маленькою фігуркою з крихкої обпаленої глини?

«Думаю, що керамічного півника було зроблено з великою любов’ю його автора і всіх працівників заводу, хто був причетний до його тиражування. Тому він став непереможний і незламний. Адже любов врятує світ!», — зазначила Неллі Ісупова.

До слова, на виставці пані Ісупова представила свою рибку у червоних черевичках з красномовною назвою «Вперед, до Перемоги!».

Твори київської мисткині Ірини Вештак-Остроменської — із серії «Янголи сафарі» — декоративні глечики «Зебра», «Жираф», «Слон» (глина, шамот, розпис ангобами та золотом). Творчим експериментом для мисткині було поєднання форми глечика з вишуканими елементами.

Художниця розповіла, що її «Янголи сафарі» розкривають екологічну тему, яка стала особливо актуальною в часи війни.

«Це всі проблеми, пов’язані з Асканією-Новою та трагічними подіями на Каховській ГЕС. У мене більш романтичне сприйняття цієї теми, але через образи дітей вона стає більш тонкою та нервовою для сприйняття глядачами», — каже пані Вештак-Остроменська.

Її роботи виконані з поєднань різних матеріалів. Тут є і шамот, і тонка глина, і порцеляна.

Фахівці музею звертають увагу, що зараз музейні зали заполонили керамічні півники, зайці, бички, рибки, комахи та інші представники тваринного світу, а також фантазійні істоти, виконані у різних техніках майстерними руками українських митців.

«ZOO ZOOM II. Українська кераміка — дух незламності» — виставка незвичайна. Для когось не всі образи будуть зрозумілими, для когось — дуже простими. Але кожна робота несе таке потрібне зараз людям тепло.

«Виставка вийшла дуже тепла, світла попри те, що обрана тема досить серйозна — „символи стійкості“. Але у виконанні керамістів символи стійкості вийшли дуже позитивними, заряджені доброю енергетикою», — зазначив один із кураторів проєкту знаний митець Володимир Хижинський.

Серед авторів — Неллі Ісупова, Володимир Хижинський, Леонід Нагірняк, Олеся Дворак-Галік, Ірина Вештак-Остроменська, Юрій Войтович, Марко Галенко, Марина Гандиш, Ганна Друль, Гія Міміношвілі та інші.

Проєкт «ZOO ZOOM II. Українська кераміка — дух незламності» реалізовано завдяки творчій співпраці Національного музею українського народного декоративного мистецтва та київського керамічного простору «ЦеГлина Арт».

Виставка буде цікавою як дорослим, так і дітям і триватиме до 12 листопада.

Читайте також за темою:

«20 років вважались втраченими: у Києві презентували барельєфи Ольги Рапай». Друга частина проєкту «Сила крихкості» має назву «Сила коріння». Асоціація мистецтвознавців, експертів, оцінювачів та реставраторів України та Національний музей українського народного декоративного мистецтва зробили неймовірне — відкрили інтер’єрну кераміку Ольги Рапай.

Читайте також про перший акт проєкту «Сила крихкості»: «Знайшли під шаром пилу на складі: у Києві показали врятовані керамічні шедеври Ольги Рапай».

Усі фото — Національний музей українського народно-декоративного мистецтва.

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»