У Вільнюсі відкрили барельєф українському святому, який створили київські скульптори
Захід відбувся в рамках вшанування 400-річчя мученицької смерті святого Йосафата Кунцевича в храмі Пресвятої Трійці при Василіанському монастирі.
У 2023 році Вільнюс святкує своє 700-річчя. Сейм Литви на прохання УГКЦ, Василіанського чину у Литві, громади українців Вільнюса та багато інших культурних і політичних діячів проголосив цей рік також і роком святого Йосафата Кунцевича, згадуючи 400-ліття від дня його мученицької смерті.
Днями у Вільнюсі Глава УГКЦ Блаженніший Святослав та римо-католицький архиєпископ і митрополит Вільнюса Ґінтарас Ґрушас на фасаді храму Пресвятої Трійці, де служив святий, урочисто відкрили барельєф Йосафата Кунцевича.
З нагоди ювілею Блаженніший Святослав вручив патріарші грамоти особам, які допомагають у відновленні храму Пресвятої Тройці при Василіанському монастирі святого Йосафата Кунцевича у Вільнюсі, а саме: меценату Робертасові Габуласові, скульпторам Олесеві Сидоруку і Борисові Крилову, професоркам Ґенетє Кіркєнє і Альдоні Василявскєнє, культурній та політичній діячці Діані Варнайтє, а також громаді українців Вільнюса.
Над створенням барельєфа київські скульптори Борис Крилов та Олесь Сидорук працювали понад два місяці. Це чергова їхня спільна робота із серії історичних постатей. Зокрема нещодавно на фасаді Успенського собору встановили барельєф князю Костянтину Острозькому.
Святий Йосафат Кунцевич — святий мученик, який привів до Церкви багатьох людей за свого життя і ще більшу кількість після своєї мученицької смерті. Також це дуже цікава історична постать.
Народився 1580 року в міщанській родині у княжому місті Володимирі (Волинському). Він не став купцем, як хотіли його батьки, а пішов за покликанням. В 1604 році вступив до запустілого монастиря Пресвятої Трійці у Вільні (так тоді називали Вільнюс). У ченці його постриг Київський митрополит Іпатій Потій під іменем Йосафат.
Кунцевич прожив у Литві 21 рік, з них 13 — у Вільнюському монастирі Пресвятої Трійці. Він був архиєпископом Полоцьким (сучасна Білорусь) і загинув мученицькою смертю за єдність Христової Церкви у Вітебську.
Саме він став засновником Василіянського монашого чину Української греко-католицької церкви. А ще справжнім апостолом єдності Литви, України, Польщі та Білорусі.
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»